На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Не оту акуратну нiмецьку петельку, з рожевого конверта вийняту, а грубезну, з налигача, ще i в гнояцi. Вимастили, мабуть, навмисне, бо гнiй був свiжий, аж скапував. І поруч бiлiв папiрець. Гайдук одклеiв його, прочитав:
«Це поки що для тебе, а для твого бiснуватого Гiтлера ми знайдемо кращу».
Той же почерк, тi ж косi лiнiйки.
Гайдук i цей папiрець сховав до кишенi. Глянув на зашморг, не знаючи, як до нього пiдступитися. Потiм, сердито насупившись, став одв’язувати мотуз.
Той, хто в’язав, тягнув, мабуть, щосили: вузол не подавався, хоч зубами гризи. Гайдук спершу стерiгся, щоб не закалятися в гнiй, та згодом плюнув на свою в Нiмеччинi набуту охайнiсть i смикав, i шарпав, i рвав, забруднюючи в гнояку випещенi руки. Розв’язавши нарештi, пожбурив налигач вподовж вулицi, пiшов знову до хати: одмивати гнояку.
Та як не мив, як не тер, дух гною так i не вивiтрився. Гайдук одчинив буфет в надii знайти одеколон, але там валялися запиленi порожнi пляшки з кукурудзяними затичками.
Ішов до управи i думав, що вiн зробить з невiдомим художником, як упiймае. Або, вiрнiше, з художниками: Гайдук не мав сумнiву, що iх було кiлька.
«Не менше трьох. Та нiчого, тут одного лише б зловити, а там нитка потягнеться… Потягнеться!» Мимоволi придивлявся до кожного двору, кожноi хати, мимо яких проходив: здавалося, що саме тут, за цими ось стiнами, причаiвся той невiдомий писар. Або ось за цими… Чи за цими…
Перед управою вже стояло кiлька пiдвiд, в однi були впряженi конi, в iншi – корови.
У дворi юрмилися люди: чоловiки й жiнки. Бiльше – жiнок, молодих i старих, та ще дiдiв i пiдлiткiв, чоловiкiв же було не так густо: жменька, не бiльше.




