На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ну, з пiдводами мов усе ясно…
– А молоко хто за мене здаватиме? – жiночий голос iз натовпу. Гайдук аж навшпиньки зiп’явся, щоб побачити, хто то спитав. Але жiночка й не думала ховатися: аж руку догори пiдняла.
– Ви ж, Марфо, й здаватимете, – вiдповiв Приходько.
– Так де ж я вiзьму того молока, коли в мене вже не корова, а кiнь iз рогами! Коли в мене уже не корова, а трактор!
В натовпi засмiялися, стримано й схвально. Та одразу ж i вмовкли, чекаючи, що скаже староста. А староста й сам, певно, не знав, що вiдповiсти Марфi, бо повернувся до Гайдука, розвiв безпорадно руками: може, ви що нам, темним, пiдкажете?
«Що вiн блазня iз себе корчить?» – блимнув на Приходька Гайдук: йому вже здавалося, що й староста у змовi з людьми.
– Молоко здаватимуть усi! До останнього лiтра! А хто буде займатися бiльшовицькою пропагандою, – тут Гайдук так i вп’явся поглядом у Марфу, – попереджаю: хай потiм не скаржиться!.. Ясно?
Ясно… Ясно i це…
– Тож iз корiвками все вияснено, – продовжував Васильович.
Ясно i це. Дiждалися панщини!..
– А з своiм же як бути? Свою городину треба упорати? Чи подихати з голоду?
Питав Глекуха Дмитро. Похмуро питав, безнадiйно, мов уже на краю могили стояв.
– І чого ви, Дмитре, переживаете? – Іван Приходько не витримав i тут: жоднi збори без нього не обходилися, то щоб цi обiйшлися! – Вам що, мало нiмецькоi пайки? Пан начальник пояснив же, якi ми ледачi й невдатнi.
– Ти, може, й пролежав… – огризнувся Глекуха, та Іван не дав йому далi й слова мовити:
– І за городом тобi нiчого плакатися, Дмитре, бо пан начальник подбав i про це. Шiсть днiв одробиш на пана, а сьомий – на себе. А не впораешся, то й нiч якусь можна не доспати.




