На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Гайдук одразу ж пiшов до дверей, щоб дурна баба, угледiвши двох замiсть одного, не встигла iх зачинити, але по той бiк хоча б шелеснуло.
– Що вона, знову лягла? – спитав роздратовано. – Ану постукай iще раз!
– Каганець засвiтили, – пояснив полiцай.
Гайдук глянув у бiк вiкна. Темнi шибки освiтилися мерехтливо й непевно, по них посунула зламана тiнь.
– Одягаються, – сказав полiцай, заглядаючи у вiкно.
Стукнули хатнi дверi, зачовгало в сiнях.
– Це ти, Миколо?
– Та я ж!.. Одчиняйте!
– Носить вас посеред ночi! – бубонiла Гусачка, возячись iз засувом. Одчинила нарештi дверi. – Що там горить?
Гайдук одразу ж увiмкнув лiхтарик, вдарив iй свiтлом межи очi. Зробив це навмисне, аби приголомшити, не дати отямитись.
Жiнка охнула, затулилася од свiтла долонями.
– Веди до хати! – скомандував рiзко Гайдук.
У хатi йому шибонув той же прокислий, застояний дух, що i в комiрника. Каганець не стiльки свiтив, скiльки зблимував блiдим немiчним вогником, вiн хилитався туди-сюди, мов доживаючи останнi хвилини, й од неспинного того хилитання по ледь освiтленiй хатi конвульсiйно металися тiнi. Гайдук трохи постояв у дверях, оглядаючи хату: злиднi так i випирали з усiх закуткiв, злиднi аж кричали про себе: i стоптаною взувачкою, що стояла бiля порога, й надщербленим посудом у мисниковi, й майже голими стiнами з двома благенькими рушниками довкола якихось фотографiй – темних невиразних плям в отому примарному свiтловi, й широким, на пiвхати полом, на якому всi, хто жив у оцiй хатi, покотом i спали, – там i зараз хтось лежав, Гайдук помiтив чийсь рух, чиiсь очi, що блиснули, мов iз нори.




