Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Отакого морозяного ранку, коли людина, зайшовши до хати, так уся й огорнеться парою, i появилася вона у Тарасiвцi. Тягнула за собою санчата, не саморобнi – фабричнi, з полозками залiзними, ще й пофарбованi, i люди одразу ж догадалися, що вона щось мiняе: багато iх, таких, виштовхуе голод iз мiста та й ганяе по селах в надii роздобути iстiвне. Жiнка ще не встигла намiняти багато, хоч i пройшла он який шлях, – на санчатах лежав приплесканий вузлик, кiлька торбинок.

Закушкана ж вона була так, що тiльки очi свiтилися з-пiд великоi, бiлоi од паморозi хустки, – Євген, коли жiнка зайшла до хати, спершу не мiг i розiбрати, молода вона чи стара.

А виявилася молодою. І дуже красивою. Такою красивою, що в Катерини одразу ж пiдiбралися губи.

Артистка. З театру.

– То ви й зараз там граете? – поцiкавився Євген.

– Якби грала, то сюди не прибилася б, – вiдповiла тихо жiнка.

Скинула рукавички i все хукала, хукала на одубiлi пальцi.

Євгеновi вже й нiяково за свое запитання: одклав чобiт (Євген, щоб не сидiти у жiнки на шиi, взявся шевцювати: дiстав сякий-такий iнструмент, кiлька колодок, та й ну молоточком постукувати. І робота у нього пiшла швидко на лад, тим бiльше що народ у Тарасiвцi не дуже вибагливий: аби лише трималося на нозi та не одпадала пiдошва… Тож Євген потроху-потроху та й приловчився до дратви й шила i кожного ранку сiдав на маленького стiльчика: заробляти на снiданок, як жартував, а воно жарти жартами, а якийсь шмат хлiба завжди був у хатi)… Євген, знiяковiвши од нетактовного свого запитання, одклав чобота, сказав Катрi збирати на стiл: гостя, гляди, ще й не снiдала!

– Та я трохи поснiдала, – збентежено вiдмовлялася жiнка.

– Ви, може, снiдали, а ми iще нi! – сказав весело Євген. – То за снiданком про все й потолкуемо.

Катря швиденько поставила на стiл миски, зняла iз плити чавунець, стала розливати суп, а Євген краяв хлiб, що аж розсипався од висiвок: з голодного нiмецького пайка. Видали минулоi осенi по кiльканадцять грамiв на iдока: хочеш – iж, хочеш – дивися. Люди й крутилися, хто як мiг.