На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Ви ж колодок не прихопили? Чи залiзних гвiздочкiв?
– Цього в мене немае, – з жалем зiзналась артистка.
– А в Харковi е?.. Можна дiстати?
Артистка знову сказала, що можна дiстати усе. Там такi зараз базари!.. Люди несуть, що тiльки мають. Нiкому ж не хочеться вмирати од голоду.
– А не хочеться, – погодився Євген: вiн уже думав про лампу. До приймача. Раз несуть туди все, то й лампу хтось винести може. Запросто. Бо чого-чого, а приймачiв перед вiйною по мiстах не бракувало. То нiчого, що було розпорядження здати разом з рушницями, коли почалася вiйна.
І потiм Євген не раз повертався в думках до розмови з артисткою. І бачив лампу до приймача онiмiлого, яку можна дiстати у Харковi.
От тiльки бiда: нiхто до Харкова не думав збиратися.
Євген би поiхав, не побоявся, тiльки ж куди йому на милицях! Поiзди, кажуть, пасажирськi не ходять, треба на товарняках добиратися, проситись в обслуги. Коли й посадять, а коли так iзсадять, що й кiсток не збереш.
– Поiхав би? – запитав якось у брата, в Грицька.
– Коли – зараз?
– Та хоч i зараз.
Грицько покуйовдив чуприну, безтурботно сказав:
– А чого ж не поiхати. Хоть покатаюся.
Тодi нa цьому розмова й урвалася: Євген ще вагався, бо це ж не жарт – на отаке брата послати! Ну, хай добереться благополучно, хай навiть вимiняе, а як упiймають потiм iз лампою? Допитуватимуть, поки й жили всi витягнуть… Та потроху-потроху став думати, що не обов’язково ж упiймають.
Про колодку Євген щойно придумав, на дiжi сидячи, в сiнях.
Аж на душi розвиднилося.
Кинув бичок, притоптав, узявся за милицi. Та одразу ж i одставив: подумав про довiдку, яку обов’язково треба дiстати Грицьковi. Без якоi зараз iз села нiкуди не поткнешся.




