На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дядько подивився на Євгена, пильно так подивився (тесть i теща аж завмерли, наляканi), усмiхнувся ледь помiтно:
– Пiдпрягли, а чому ж не пiдпрягти! Тягловоi сили ж катма, – i розвiв безпорадно руками.
Тодi Євген запитав рiзко й нещадно:
– А навiщо?
– Це ти, синашо, про що?
– Сiяти навiщо?.. Нiмакiв годувати? – Євген уже плюнув на всi страхи-оглядочки: рубав iз плеча. – Щоб сил набиралися та наших дужче товкли?
Теща аж ойкнула:
– Та не слухайте його, не слухайте, що ти таке кажеш, Євгене?
Дядько ж лише покивав головою, мов з Євгеном i згоджуючись.
– А ти що накажеш робити? Не орати, не сiяти?
– А хоч би й так! – буркнув сердито Євген: вiн уже був i не радий, що зiрвався.
– А що ж тодi ви iстимете?
– Ну, хай у вас хоч за мене голова не болить!
– Мусить, синашо, болiти: на те вона над вами й поставлена… От я тебе i питаю: ну, не зоремо, не посiем – що будемо жувати?.. Доiмо, що в кого е, а там i до ями?..
– Нiмцi все одно весь урожай заберуть! – вiдповiв запально Євген.
– Вивезли, тiльки не весь, – посмiхнувся дядько хитренько. – Ночi темнi, осiннi: копи довкола розкиданi, до стогiв ще не звезенi – пiди встережи!.. Ти ж iси iще хлiб!
– Їм, тiльки не ваш!
– А чий же? Ось цими руками й посiяний, – показав долонi дядько. – Та руками тестя твого… І сусiди iдять – не пухнугь же з голоду?..
Євген уже мовчав. Не тому, що дядько його переконав, а не хотiв бiльше з ним розмовляти.
– Отак воно, синашо, – звiвся дядько з-за столу.
«Це що: перед нiмцями совiсть?» – знову ледь не зiрвалося з язика у Євгена. Однак змовчав. Не тому, що злякався: щось iнше завадило. Розважливий дядькiв тон, його мова спокiйна? Не знав, не докопувався…
І зараз, пригадуючи оту розмову, думав про дядька: що вiн за людина? Зовсiм нiмцям продався чи ще совiсть не втратив?
Ну, гаразд, годi про це! Ще буде час над цим подумати. Часу тепер у Євгена – хоч у копи складай!.
Знову подумав про брата. Грицько з радiстю поiде, тому тiльки тюкни. А от мати на це як подивиться? Не скажеш же iй, що по лампу. Щось iнше треба придумати…
– А я так утечу, не питаючи, – вiдповiв на те Гриць. Заскочив до брата, як i пообiцяв, раннього ранку, бо треба ж на панщину, на хутiр Іваськiв.
– А з роботи хто тебе вiдпустить?
– І звiдти втечу. Ноги на плечi – й гайда!
– Гайда! – аж скривився Євген невдоволено.




