На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Великий, помпезний: весь заднiй фон заставлений прапорами iз свастиками, прапори аж палахкотять од червоного, здаеться, що вони от-от спалахнуть, загоряться, а попереду, в унiформi коричневiй, – Гiтлер. Фюрер iхнiй, вождь усiеi поганi, що ввiрвалася, вдерлася на Євгенову землю. Коричневий мундир, портупея блискуча, сяючi гудзики. І холодне, пиховите обличчя. Із знайомими вусиками, начосом чуприни на лоба низького. Євген з несподiваною для себе цiкавiстю роздивлявся цього, не карикатурного – справжнього Гiтлера, i вiн здався йому ще потворнiшим.
«Наволоч!» – аж задихнувся од ненавистi.
Одвернувся, кивнув похмуро на дверi:
– Староста в себе?
– Тамечки, – охоче вiдповiв черговий. – Тiки ти туди зараз не заходь.
– А то чого?
– Бо вони зараз дуже сердитi… Скублися з отим нiмцем, аж пiр’я летiло.
– З Гайдуком?
– А з ким же iще!
– То вiн i досi там?
– Та нi, вже пiшов… Bони там самi. Тiки ж кажу, що дуже сердитi.
Сердитi?.. Ну, Євгеновi чекати нiколи…
Одчинив, не постукавши, дверi.
– Синашо?.. Заходь!
В дядька й справдi обличчя червоне. І очi ще темнi. Та Євгеновi до того байдуже, Євген iз своiм…
– А чого аж у Харкiв? – спитав недовiрливо дядько. – Хiба в Хоролiвцi аптеки немае… Чи, на крайнiй випадок, у Полтавi?
Євген вiдповiв, що в Хоролiвцi вже пробували… І в Полтавi питали… Сказали, що як е, то тiльки в Харковi.
– І дуже болить?
– Та спасу немае! Всю нiч заснуть не дае… Боюся: не почалася б гангрена…
– Так, дiло серйозне… – Дядько задумався, жуючи кiнчик вуса.
Рецепта у Євгена не було. Та й де ж йому бути, тому рецептовi, коли Євген i хворобу придумав сьогоднi вранцi. По дорозi в управу.
– Тi лiки й без рецепта дають… Я уже знаю.
Дядько якось пильно подивився на Євгена. Спитав:
– Хто ж поiде? Теща чи тесть?
– Грицько згодився з’iздити… Брат… Тож йому й треба довiдку, щоб не чiплялися… Та ще одпустити днiв на п’ять…
– Отож-то й воно, що на п’ять! – сказав з якимось аж докором дядько.
– Так ранiше не болiло ж!
– Ну, гаразд, переговорю з Гайдуком: вiн тепер над усiма нами i цар, i бог. – І вже коли Євген став прощатися, спитав: – Хрестини вже скоро? – І погляд його посвiтлiшав одразу. – Глядiть, щоб добрий був козарлюга!
Євген знiяковiло щось буркнув у вiдповiдь, а дядько, наче оце тiльки згадавши, додав:
– Зачекай! – Бо Євген рушив був уже до порога.




