На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Де сторож, бiс вас вiзьми?!
Гайдук мiг би сказати, що вiн же теж оце щойно приiхав, як i пан комендант, однак не став сперечатися: знав, що хтось та мае бути винен, а оскiльки вiн був тут единим представником новоi влади в Тарасiвцi, то й вина падала в першу чергу на нього. Тому вiн сказав, що змотаеться швиденько в село i вияснить, куди подiвся сторож i чи був тут сторож взагалi.
– Давайте негайно! – аж тупнув ногою комендант: подвiр’я, що не охоронялося, дiяло на нього, мов червоне на бугая.
– Яволь! – приклацнув закаблуками Гайдук i поштиво спитав, чи може скористатися машиною.
Одержавши дозвiл, пiшов до машини.
– Шнель! Шнель! – заволав комендант, i той крик штовхнув Гайдука образливо в спину: все ще нe мiг звикнутись iз думкою, що вiн тепер всього-на-всього дорфполiцай – особа в очах комендантових зовсiм уже нiкчемна, йому аж щелепи звело вiд отого вигуку… «Ну, брешеш, не дiждешся, щоб я тобi бiгав!» – Гайдук так же повiльно пiдiйшов до машини, одчинив дверцята й буркнув:
– В село!
Їхав i думав, що як знайде сторожа – битиме.
Зайшов до управи, сердито запитав iз порога:
– Пане старосто! Де ви подiли сторожа, бiс побери?!
Приходько, що сидiв за столом (розбирався в якихось паперах), звiвся Гайдуковi назустрiч, поштиво спитав:
– Сторожа? Якого, пане начальнику районовоi полiцii?
Гайдук не став йому пояснювати, що вiн уже не начальник, але пояснив спокiйнiше:
– Того, що мае бути на хуторi.
– Поiхали? – Приходько замкнув шухлядку, надiв картуз. Уже виходячи, кинув пiдлiтковi, що чергував коло «бандури»: – Хто питатиме, скажеш – на хуторi.
– Хто сторож? – поцiкавився уже в машинi Гайдук.
– Бородай.
– Де вiн живе?
– Та на виiздi… Якраз по дорозi…
Данько саме обiдав: сидiв за величезною мискою, непоквапом сьорбав борщ. Побачивши нiмця (Гайдук, який був у всьому нiмецькому, зайшов перший), вiн так i закляк, а жiнка, яка дiставала щось iз печi, перелякано охнула.
– Обiдаеш? – запитав лиховiсно Гайдук: злiсть так i закипала в ньому. – Ану, марш до машини!
Данько й не ворухнувся. Розтулив тiльки рота, випустив ложку.







