На нашем сайте вы можете читать онлайн «І будуть люди». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги І будуть люди, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І будуть люди. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
І будуть люди читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І будуть люди без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
.
– Бо нерiдний, – пояснюе Федько. – Ото вiн на ньому й зганяе злiсть… Та хай ще раз спробуе!.. Хай тiльки вдарить!..
В п’ятнадцять Федько здумав парубкувати: пiдморгував сусiдськiй солдатцi Наталцi, щоб пустила пiд ковдру погрiтися. Солдатка – молода червонолиця бублейниця – реготала до слiз, послала раннього пiвника до мами: попити ще монi та набратися сил. Зганьблений Федько грубо ii вилаяв, за що й дiстав дзвiнкого ляща вiд швидкоi на руку бублейницi.
Та бiсова Наталка цим не задовольнилася. Перестрiла тата, насунула смирненько на лоба хустку, пригасила лукавi очi:
– Батюшечко, чи ваш синок удома не висипаеться, що до мене пiд бiк став проситися?
Того дня «розмова» з Федьком тривала понад годину.
– У монастир волоцюгу! – все гнiвався тато. – На хлiб та на воду!
Федько ж вiдлежувався в бузинi до пiзнього вечора.
– Боляче! – допитувалась спiвчутливо Таня, i брат, на диво, цього разу не турив ii геть. Звiвся, поворушив широкими плечами, погрозливо кинув:
– Ну, тату, оце ви востанне по менi поiздили! Бiльше не дамся вам, дзуськи!
– Що ти кажеш, дурний! – жахнулася Таня.
– Ет, що ви, баби, розумiете? – презирливо сплюнув Федько i раптом засичав, скривився болiсно, торкаючись долонею спини. – А пужалном лупцювати щосили – можна?
Тато таки бiльше не бив брата. Не тому, що не захотiв, а тому, що не змiг.
Сталося це на початку лiта, щойно Таня приiхала додому. Тато ходив, як хмара: Федька виключили з духовноi семiнарii. Гинула надiя на те, що син колись висвятиться, посяде його парафiю, стане годувальником, пiдтримкою великоi сiм’i.
Виключили за те, шо Федько побив ректора семiнарii. Перестрiв на схiдцях та й вiдшмагав оселедцем – пiсною, просоленою рибиною, що нею вже бiльше мiсяця давилася семiнарська братiя.
Ректор два днi не появлявся на очi студентам, а Свiтличного витурили iз семiнарii з вовчим бiлетом.
Федько приiхав додому ввечерi, коли вся сiм’я сидiла за столом. Тато як побачив непокiрного сина, так i затрусився увесь, так i накинувся на нього, але Федько чекав, мабуть, на таку зустрiч: ухопив тата за руки, поблискуючи шалапутними очима, молодим бугайчиськом уперся в пiдлогу, i тато стояв безпорадний, наче дитина.
Тато смикнувся раз, смикнувся вдруге, тихо сказав:
– Пусти.
І коли Федько пустив йому руки, тато вже не наважувався бити сина.







