І будуть люди

Але весь ворожий запал начальницi вiдскакував вiд молодого чубатого представника новоi влади з червоним обличчям i свiжим синцем пiд блискучим лiвим оком. Вiн весело поглядав на строгi шеренги дiвчат, схожих на юних монашок.

– Та й муштрують же вас! – раптом випалив вiн, обводячи спiвчутливим водночас насмiшкуватим поглядом застиглих вихованок.

По шеренгах прошелестiв вражений шепiт, обличчя ж начальницi аж пересмикнулося. Навiть не удостоiвши свого сусiда поглядом, вона звернулася до випускниць:

– Дiти моi…

– Та якi ж вони дiти! – знову вигукнув життерадiсний представник i збив набакир свою кепку.

 – Їм уже замiж пора!.. Чи не так, дiвчата?

Щось схоже на смiх прокотилося по зовсiм уже зламаних шеренгах. У випускниць весело заблищали очi: iм явно починав подобатись оцей безцеремонно-життерадiсний представник.

Скандалiзована начальниця побiлiла як смерть. Посмикала тремтячою рукою хреста, конвульсивно ковтнула повiтря i спробувала ще раз вiдновити порушений лад:

– Дiти…

– Дозвольте, громадяночко, вже менi сказати iм слово.

Похитнувшись, начальниця вiдiйшла, притулилась спиною до стiни – якраз пiд тим мiсцем, де колись висiв портрет царя, а тепер чорнiв прямокутник невилинялих шпалер. А представник енергiйно зiрвав з голови кепочку, махнув нею в повiтрi:

– Гражданки будущii учительки! Первим долгом вiд iменi молодоi Радянськоi влади передаю вам гарячий пролетарський привiт! – вiн на хвилину замовк, щиро здивований тим, що випускницi не кричать «Ура!», потiм знову махнув зiм’ятою кепкою, наче розрубував нею повiтря.

 – Пролетарiат всiеi Росii скинув кровопивцiв буржуiв i помiщикiв, взяв власть у своi руки, щоб, значить, задушить свiтову гiдру – буржуазiю!..

Охриплий на мiтингах, веселий голос його трощив одвiчну монастирську тишу актового залу, все бiльше приголомшував випускниць. Розмахуючи кепочкою, представник ревгубкому повiдомив, що й на Полтавщинi влада перейшла до рук Рад, якi будуть будувати соцiалiзм.

А для цього, гражданки будущii учительки, треба вдарити не тiльки по недобитiй свiтовiй буржуазii, але й по тому, що лишилося у нас пiсля неi, в тому числi по суцiльнiй неграмотностi трудового народу. І хоч ви, гражданки, не пролетарських кровей, а, так би мовити, iз духовенства, яке теж е темною плямою, що лишилася нам вiд розпроклятоi буржуазii, одначе ми вас просимо чесно трудитись i не пiддаватися саботажу.