На нашем сайте вы можете читать онлайн «І будуть люди». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги І будуть люди, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І будуть люди. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
І будуть люди читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І будуть люди без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І iх не треба було далеко шукати, вони були поряд. Вклинилися в Івасютине поле, неначе заноза, не давали спокою нi вдень нi вночi. Коли б вони належали пановi, то давно б уже перейшли до Оксена: не постояв би вiн за цiною, аби тiльки стати власником отих десятин.
Та на бiду те поле належало найупертiшiй на всю Полтавщину людинi – Протасiевi Некованому.
Скiльки знали Протасiя, вiн усе робив не так, як люди, а навпаки. Ще малим здирав iз нього шкуру батько за оту вiслячу упертiсть.
– Одягай, сину, кожуха i валянки та не забудь i рукавицi, бо прийдеш i без нiг, i без рук: бач, яке холодище надворi!
Протасiй, що вже примiрявся до валянок, вiдразу ж роздумае:
– І зовсiм не холодно. То вам, тату, так тiльки здаеться.
– А, вража дитино, так ти батька не слухатись! – закричить тодi батько, ухопить добрячу хлудину та й почне перiщити нею впертющого вилупка.
Перереве, переплаче Протасiй, а таки простягне руки за благенькими чобiтьми, бо надворi ж – «анiскiлечки не холодно»!
Повертаеться iз забавок весь посинiлий, пальцi судомлять зашпори, а нiг уже зовсiм не чути: стукотять, як дерев’янi.
– А чи не казав же я тобi, вражий сину, що змерзнеш! – стрiча його докiрливо батько.
– І зовсiм не змерз, – видзвонюючи зубами, вiдповiсть упертюх та й полiзе на пiч, у гаряче просо, – виганяти лихi зашпори.
Одружився Протасiй тiльки тому, що батько раяв йому ще кiлька рокiв почекати, не поспiшати з цим дiлом.
– Ти ж iще, сину, молодий, ще й не напарубкувався як слiд.
– А нащо менi парубкувати!
Батько глянув був на чаплiю, що з роками замiнила пужално, а потiм махнув безнадiйно рукою:
– Про мене… Захотiв у петлю – стромляй туди свою дурну голову! Засилай старостiв хоч i сьогоднi, якщо тобi так приспiчило!
Протасiй не був би Протасiем, коли б не заперечив i тут:
– І не сьогоднi, а завтра.
Батько так i вилетiв з хати. Ухопив новi граблi та й потрощив iх на друзки об дубову колоду.
Женився Протасiй, завiв густi вуса, що, однак, не звисали донизу, як у всiх порядних людей, а вперто дерлися вгору, намагаючись повиштрикувати очi хазяiновi, та розуму йому не прибавили нi жiнка, анi роки.








