На нашем сайте вы можете читать онлайн «І будуть люди». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І будуть люди

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги І будуть люди, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І будуть люди. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним перконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи – третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
І будуть люди читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І будуть люди без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Десь повзали в залитих смердючою тванню шанцях його земляки – «расейськi солдатики», бiгали в атаку, падали, захлинаючись власною кров’ю i невикричаним криком своiм, зависали на колючих дротах, догнивали у братських могилах, стогнали в шпиталях i здихали вiд голоду в бараках для вiйськовополонених. Десь згинався бiля вагранки, що пахкотiла пекельним жаром, Василь Ганжа, який не захотiв пiсля каторги повертатись додому, подався шукати кращоi долi на Донбас. А вiн, Оксен Івасюта, стоiть на своему полi, посеред своiх вимрiяних ста десятин, i нiколи ще йому не дихалося так вiльно та легко, i вже новi спокусливi думки в’ються йому в головi, затуманюють ii приемним прозорим серпанком.
– Господи, не введи во iскушенiе… – звично шепочуть Оксеновi вуста, бо подвоюються, потроюються в уявi отари овець, конi й воли, корови й свинi, що й так виповнюють його велике подвiр’я.
То були найщасливiшi хвилини в Оксеновому життi, i вони закарбувалися в його серцi живим, нев’янучим спогадом.
А потiм усе почало валитись, перемiщуватись, наповзати одне на одне, як пiд час весняного скресання криги, коли мiцна та надiйна, здавалося б, поверхня рiки враз поповзе, затрiщить, захитаеться у тебе пiд ногами, все швидше й швидше посуне вниз, за течiею – i горе тобi, необачна людино, коли ти не встигнеш добiгти до берега, вiдшукати хоч клаптик надiйноi твердi! Вмить зiмне тебе, зломить, затре помiж кригою, захлесне чорною, як пекельна смола, водою, ошпарить холодним окропом, i тiльки твiй розпачливий пташиний крик проячить над страшним шумовиськом – оглянуться люди, а там уже й слiду вiд тебе немае, лише наповзають, лiзуть люто крижини та кипить розлючена вода.
Свирид Івасюта був перший, кого зачепив той страшний льодохiд.
Ще в шiстнадцятому по глибоких яругах та глухих хуторах почали гуртуватись «зеленi» – першi ластiвки неблагополучного становища на фронтах. Бiльшiсть iз дезертирiв просто собi переховувалася – вiдсиджувалася до кращих часiв, а частина, озлоблена, розкладена фронтом, гуртувалася в банди, виходила на дороги iз «бонбами», обрiзами та «гвинтiвками», а часом i кулеметом, зустрiчала i пiшого, й кiнного, а згодом починала шастати й по хуторах – витрушувати душу з багатих дядькiв.








