На нашем сайте вы можете читать онлайн «На коні й під конем. Блакитна дитина». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Книги для подростков. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
На коні й під конем. Блакитна дитина

Автор
Дата выхода
22 июня 2021
Краткое содержание книги На коні й під конем. Блакитна дитина, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению На коні й під конем. Блакитна дитина. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Анатолій Дімаров (1922–2014) – відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932–1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.
В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя.
На коні й під конем. Блакитна дитина читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу На коні й під конем. Блакитна дитина без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Наче я заводжу його, а вiн вимахуе крилами, злiтае високо-високо, а потiм знову опускаеться вниз. Снилося, немов я занiс його до хати, поставив на стiл. І тiльки поставив, вiдразу ж прокинувся.
Було вже досить видно, аби переконатися, що стiл порожнiй. Я вiдразу ж заплющив очi, щоб додивитися сон про лiтак, але тут прокинувся Сергiiще, почав перелазити через мене, я його сердито вщипнув, вiн щосили закричав, проснулася мама – i почався мiй день.
Вiдтодi я щовечора охоче лягав у постiль, бо кожного разу сподiвався побачити лiтак.
Врештi я вирiшив, що залишився единий шлях одержати незвичайну iграшку – захворiти.
Але як тут захворiти в дiдька, коли навiть узимку нi чхнеш, анi кашлянеш, хоч завжди приходиш додому з мокрими ногами i повною пазухою снiгу!
– Ти знаеш що? Ти наiжся донесхочу зелених яблук, – пораяв Ванько, коли я подiлився з ним своею бiдою. – Я колись наiвся, то мало дуба не дав.
Ми забралися в сад, i я з заповзятою рiшучiстю взявся трощити зеленi кислющi яблука. Щелепи менi зводило, котилася слина, та я жував i жував, бо на що ж iще можна менi сподiватися! Ванько ж час вiд часу тикав мене кулаком у живiт i розчаровано зiтхав:
– Мало.
Наiвшись тих яблук, я прийшов додому, лiг на лiжко i почав терпляче чекати, доки прийде час «давати дуба».
Але я, мабуть, народився пiд нещасливою зiркою, бо в животi тiльки бурчало – i бiльше нiчого. Єдиним наслiдком було те, що я довго не мiг iсти яблук: досить було побачити iх, як вiдразу ж зводило щелепи i котилася слина.
– То в тебе пузо луджене, – сказав менi Ванько. – З таким пузом, хлопче, нiчого не зробиш.
Микола нараяв пiсля дощу лягти прямо на землю й лежати, поки висохне земля.
– Отодi вся сирiсть у тебе ввiйде, i ти вже захворiеш. От бий мене сила божа, якщо я брешу!
Ледве дiждався я того дощу! Ледве переждав, доки вiн скiнчиться! Та тiльки, знявши сорочку й штани, лiг у мокру траву пiд тином, як якийсь незнайомий дядько, що проiжджав мимо волами, угледiв мене i не полiнився злiзти з гарби.
– А що ото ти робиш, песький сину! Матерi-батьковi гостинця хочеш додому принести?
Не встиг я зiрватися на ноги, як клятий дядько розмахнувся щосили батогом i кiлька разiв оперезав мене вздовж спини, а потiм iще й по литках.
Пiсля того випадку я вже не наважувався сушити власним тiлом землю. Тим бiльше, що земля вже пiдсохла, а коли ще буде той дощ!
– Не щастить же тобi! – бiдкався разом зi мною Ванько.








