Ключі Марії

 – Я не думаю, що електрики або археологи петрають у рiдкiсних медичних станах!

– У хворобах?

– Нi, в станах. Є хвороби, а е стани, якi теж не е нормою, але жити не надто заважають, хоч i не лiкуються. Так от у мене такий рiдкiсний стан, з пiдлiткового вiку. Молочнi залози поводяться так, нiби я чекаю на дитину або вже народила. Але при цьому мiсячнi приходять i йдуть згiдно з графiком. Якщо потрiбно доказ, то прошу пару днiв почекати!

– А що це за стан? – роздратування покинуло Олега, поступившись мiсцем обережнiй цiкавостi.

– Синдром хибного материнства, генетика плюс сильно розвинений материнський iнстинкт. Іншого пояснення немае. Я, до речi, ще жодного разу не вагiтнiла i абортiв не робила, так що iнших причин цього стану бути не може.

– Гм, – промукав Олег, усвiдомивши, що бiльше на цю тему йому сказати нема чого.

Пригубив коньяк. Замислився.

– Так… а хто все ж таки тобi цей Коля? – знову пiдняв на неi очi.

– Янгол-охоронець. Добрий айтiшник. Матусин синочок. Вiн мене врятував одного разу.

Я було йшла вулицею, а тут машина поруч зупинилася, двое типiв вискочили, стали мене всередину заштовхувати. А вiн з iншого боку вулицi перебiг, розкидав iх по асфальту, а мене за руку – i в один з дворiв. Потiм додому провiв.

– Герой! І пiсля цього ти йому даеш ключi вiд чужоi квартири?

– Вiн за мене хвилюеться. Я йому все розповiдаю, iнакше вiн просто не знатиме, де я i що зi мною. У мене мобiльники довго не затримуються. Або втрачаю, або крадуть. Тому, щоб бути впевненим, що зi мною все окей, йому треба час вiд часу мене бачити.

І мене, i тих, хто поряд зi мною.

Бiсмарк дивився на Рiну i намагався зрозумiти, що у неi вiдбуваеться в головi. Яким чудовим чином вона вважае нормальним те, що розповiдае йому? Нi, мова не про мокрий пиптик, у медицинi вiн дiйсно телепень. Але ось так пояснити, чому ключ вiд квартири опинився в руках сторонньоi людини?

– Чуеш, а ми можемо повернутися? – попросила раптом вона. – У мене трохи роботи з паперами. На годину-двi. Вони вдома пiд канапою.

А потiм, якщо хочеш, я обiд зварю.

Обiцянка обiду швидше розчулила Олега, нiж потiшила.

«Дурненька!» – подумав вiн, але посмiхнувся Рiнi привiтнiше.

– Гаразд! – сказав, пiднiмаючись з-за столика. – Тiльки я спочатку у справах поiду. А до обiду повернуся. Цiкаво, чим ти мене зможеш нагодувати?

– Ти компот з моркви пробував? – грайливо запитала вона.

Бiсмарк спускався на фунiкулерi на Поштову площу, коли в кишенi озвався мобiльник.