Бікфордів світ

Бiкфордiв свiт

Андрiй Юрiйович Курков

Андрiй Курков (нар. 1961 p.) – журналiст, письменник, сценарист, автор понад двох десяткiв книжок. Його твори перекладено англiйською, нiмецькою, французькою, iспанською, голландською, турецькою та iншими мовами. Курков – один iз найпопулярнiших авторiв пострадянського простору, чиi книжки потрапили в топ-десятку европейських бестселерiв. Недарма його визнано в Європi сучасним росiйськомовним письменником № 1. «Бiкфордiв свiт» – це дуже серйозна та дуже сумна казка, сюжет якоi складно переказати.

Головнi ii теми – пам'ять i страх. Пам'ять про дитинство, розчарування у реальному свiтi, побоювання будь-яких змiн, вiдсутнiсть бажань, комплекс провини i безсилля перед життям. Роман жорсткий, абсурдний, проте цiлком логiчний. Ми всi прив'язанi до бiкфордового шнура в цьому вибуховому свiтi й тягнемо його за собою все життя.

Андрiй Курков

Бiкфордiв свiт

«Кому на Руси жить?..»

    Н. Некрасов

1

Мiсто спало сторожко. Йому снилася риба.

Величезна й широка риба-камбала, за якою й неба не видно. А позаяк вона небо закривала, значить, бажала мiсту добра. Мiсто давно мрiяло про добро. Одностiннi будинки-iнвалiди панiчно боялися вiтру, а будинкiв-iнвалiдiв боялися люди, обходячи iх за квартал. Високi «одностiнки» нагадували поставленi руба у висоту костi домiно. Усiм здавалося, що коли одна така впаде, то й iншi одна за одною поваляться, здiйнявши гуркiт i пил.

Але вiтру не було. «Одностiнки» стояли нерухомо.

Мiсто спало.

Йому снилася риба.

О пiв на третю ночi сторожкий сон мiста було потривожено. В одному з напiвзруйнованих дворiв завiвся мотор великоi чорноi машини. Потiм вона ввiмкнула фари й виiхала на вулицю. Мiсто ненадовго засвiтило одне вiкно й провело ii поглядом. Воно знало цю машину. Вона не бажала йому злого.

І мiсто знову заснуло.

Машина, буркочучи мотором, зупинилася бiля КПП. Звiдти вийшов чоловiк у вiйськовiй формi, посвiтив лiхтариком у кабiну, мовчки кивнув i пiдняв шлагбаум.

– Хто там проiхав? – запитав напарник, який лежав на виставлених пiд стiною стiльцях.

– Прожекторники. – Черговий по КПП позiхнув i сiв за стiл, освiтлений електролампою, щоб знову втупитись у розкриту посерединi книгу. Читати вiн не мiг через свiй сонний стан. Вiн просто вишукував найкоротшi та найдовшi за протяжнiстю слова, не читаючи iх.

Неспiшно, обмацуючи фарами грунтову дорогу, машина все далi й далi вiд'iжджала вiд мiста.

У кабiнi сидiли двое.