Середземноморське перехрестя

З огляду на розвиток военноi ситуацii британцi та французи концентрували морськi сили у Пiвнiчнiй Атлантицi та Пiвнiчному морi, скоротивши свою присутнiсть на Середземномор’i. Бiльшiсть кораблiв iталiйського флоту залишалась у своiх базах, але пiдводнi човни вийшли в море, контролюючи пересування кораблiв потенцiйних противникiв. Бiльшою мiрою це стосувалось французького флоту, зосередженого в захiднiй частинi акваторii, меншою – британського, основною зоною активностi якого були египетськi води.

Одразу пiсля нападу Нiмеччини на Польщу кораблi ВМС Францii були приведенi до стану пiдвищеноi бойовоi готовностi.

Хоч французи i не палали бажанням гинути «за Гданськ», але пам’ятали про своi союзницькi обов’язки. Вже 2 вересня на бiльшiсть французьких кораблiв був завантажений боекомплект, вони поповнили запаси палива. Того ж дня з Тулона вийшла в море 3-тя ескадра (п’ять важких крейсерiв i вiсiм великих есмiнцiв), прямуючи до Орана. Коли 3 вересня Францiя вступила у вiйну проти Нiмеччини, кораблi вже перебували у новiй базi, залишаючись там до 19 вересня. Ця передислокацiя була викликана побоюваннями французького командування, що вiйськово-морськi бази метрополii зазнають ударiв люфтваффе. Пiвнiчно-африканськi ж порти були у цьому вiдношеннi цiлком безпечними. Італiя поставилась до цього перебазування цiлком iндиферентно – воно не означало посилення французького флоту на Середземномор’i, а лише його передислокацiю.

Станом на 1 вересня 1939 р. на Середземному морi перебували старi французькi лiнкори, сiм важких i три легких крейсери, близько пiвсотнi есмiнцiв та мiноносцiв.

Вони становили серйозну силу, особливо коли врахувати ще й з’еднання британського Середземноморського флоту. На початку жовтня 1939 р. вiдбуваеться перегрупування морських сил союзникiв – вони починають формувати з’еднання для пошуку нiмецьких рейдерiв, якi дiяли в Атлантицi. Середземне море було в цьому сенсi акваторiею цiлком спокiйною – надводнi кораблi противника не мали жодного шансу проникнути сюди. Однак французький флот видiлив частину своi сил (есмiнцi типу «Бурраск») для охорони морських комунiкацiй мiж Ораном та Марселем. Це була найкоротша траса, якою доставлялись рiзноманiтнi вантажi та вiйська з африканських колонiй до метрополii. Ще одним важливим завданням, яке виконували безпечнi середземноморськi бази, був ремонт ушкоджених кораблiв. Наприклад, есмiнець «Ураган», пошкоджений 5 грудня 1939 р.