Середземноморське перехрестя

Незрозумiло, чому французьке командування вирiшило саме так розмiстити своi лiнкори та чому упродовж цiлого дня, доки велись переговори, воно не вжило зусиль задля бiльш рацiонального розташування кораблiв та пiдготовки iх до виходу в море. Така поведiнка не найкращим чином свiдчить про якiсть пiдготовки французьких офiцерiв. Безумовно, частина провини за втрати, зазнанi у Мерс-ель-Кебiрi, лежить i на них.

Лiнiйний крейсер «Худ»

Першим вогонь у вiдповiдь (через 90 секунд пiсля падiння перших британських снарядiв) вiдкрив лiнкор «Прованс».

Однак за деякий час вiн був пошкоджений i сiв на мiлину. О 17:09 затонув лiнкор «Бретань», в який влучило кiлька важких снарядiв. «Дюнкерк» отримав чотири снаряди калiбру 381 мм i почав набирати воду. На кораблi спалахнула пожежа i командировi довелось посадити його на мiлину. Лише «Страсбург» завдяки енергiйним дiям свого командира Луi Коллiне зумiв вирватись з порту, вiдстрiлюючись вiд нападникiв. За ним рушили шiсть есмiнцiв. Кораблi взяли курс на Тулон. Тричi iх намагались атакувати торпедоносцi з «Арк Ройяла», але безуспiшно: заважав зенiтний вогонь кораблiв i протидiя французьких винищувачiв з берегових аеродромiв.

Через 13 хвилин пiсля першого британського залпу з гордовитоi французькоi ескадри не зосталось майже нiчого. Три лiнкори були виведенi з ладу, четвертий у супроводi есмiнцiв утiкав. Решта кораблiв не становили жодноi бойовоi вартостi. Британцi здобули цiлковиту перемогу. Вiце-адмiрал Соммервiлл наказав припинити вогонь, i о 19:25 кораблi з’еднання «Н» лягли на курс до Гiбралтару.

В Александрii, де перебувала ескадра адмiрала Годфруа, кровопролиття вдалося уникнути – головним чином, завдяки добрим особистим стосункам мiж британським й французьким командувачами. До того ж, якраз у той момент, коли йшли переговори, над базою з’явились iталiйськi бомбардувальники. Британськi й французькi кораблi об’еднаними силами вiдбили налiт, що сприяло досягненню компромiсу в перемовинах.

Французькi кораблi на почесних умовах залишались в Александрii аж до 1943 р.

4 липня адмiрал Естева, прагнучи пом’якшити враження вiд втрат, опублiкував повiдомлення про те, що ушкодження кораблiв у Мерс-ель-Кебiрi е незначними i невдовзi вони будуть вiдремонтованi. Реакцiя британського Адмiралтейства не забарилась – 5 липня з’еднання «Н» знову було скеровано до французькоi бази iз наказом довершити знищення французьких кораблiв.