Доба. Сповідь молодого бандерівця

І наснився менi тiеi ночi такий сон, що буцiм стою я в пустелi i навколо цiлком далiанський пейзаж – пiсок i небо, жовте й блакитне, i якiсь покрученi чорнi стовбури дерев, наче поточенi радiацiею, ламають чiтку лiнiю обрiю. І вiдчуваю я приблизно те, про що писав Іздрик. «Знання i розумiння». Я знаю все, я розумiю все. І подумки звертаюся до вищих сил допомогти менi зрозумiти шлях свiй. І небеса, здаеться, чують мене, бо поволi, наче з пустельного марева, починае проявлятися передi мною величезна золота пiрамiда.

Пiдмурок ii складають дванадцять дорогоцiнних каменiв, а вся вона зроблена зi щирого золота й дiамантового скла. Всi обрii i вiтри, сонце, зорi, небеса, всi струменi й промiння вiльно вливаються i витiкають з неi. «Це Золота пiрамiда Духу, – проказуе менi невидимий голос. – Заходь у неi i сповiсти всiм, хто там е, про ВЕЛИКУ ЛЮБОВ!» Я роблю перший крок i, здаеться, зливаюся з Золотою пiрамiдою Духу. Тепер вже всi вiтри, сонце, зорi й небеса, всi струменi i повiтря так само легко вливаються в мене i виходять назовнi. Тiло мое набувае пружностi, кожен крок стае вивiреним i свiдомим, i я вирушаю назустрiч своему призначенню. Невидима рука вiдкочуе великий камiнь онiкс з пiдмурiвка, й через вузький отвiр я заходжу досередини. І те, що я бачу, жахае мене! Бо всерединi Золота пiрамiда Духу повна хижих дикобразiв та пацюкiв. Величезною чорною масою вони повзають, гризучи залишки моркви й гнилого хлiба, i вся золота пiдлога вкрита слизьким i смердючим шаром iхнiх екскрементiв. «Дикобрази й пацюки, – звертаюся я до них, подолавши хвилинне запаморочення. – Я прийшов до вас, щоб сповiстити про ВЕЛИКУ ЛЮБОВ». Проте дикобрази й пацюки не слухають, ба й не звертають на мене щонайменшоi уваги. Вони вiдразу побачили, що в руках моiх немае анi моркви, анi гнилого хлiба, й з першоi ж митi спiлкування втратили до мене будь-яку цiкавiсть. Однак я все одно продовжую до них говорити: «Дикобрази й пацюки, я – брат Христа й Будди, нащадок Магомета, Зороастра, Мойсея, Конфуцiя та Лао-Цзи, всiх тих, хто приходив до ваших родичiв i сповiщав iм про iснування ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ. І от я прийшов до вас – пагiн могутнiй у корiннi й тендiтний у вiттi, пагiн грiшний i злий, але свiтлий i добрий, адже добро не може iснувати без зла, як i свiтло не може iснувати без темряви, i чи не лежить початок одного в кiнцi iншого, i навпаки? Пагiн, який не загубився i не зламався у бурхливiй вiхолi останнiх часiв.