На нашем сайте вы можете читать онлайн «Невідоме Розстріляне Відродження». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Невідоме Розстріляне Відродження

Автор
Дата выхода
29 ноября 2016
Краткое содержание книги Невідоме Розстріляне Відродження, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Невідоме Розстріляне Відродження. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду.
У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів.
На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його.
Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
Невідоме Розстріляне Відродження читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Невідоме Розстріляне Відродження без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
От, я щира з тобою зараз, а потiм буду себе лаяти за це, бо здаеться менi, що й ти не розумiеш мене.
Михайло:
– Я тобi допоможу.
Вона:
– Я зовсiм не хочу твоеi допомоги. Я просто хочу, щоб ти знав, чому я iнодi така ворожа тобi i щоб ти тодi не балакав зi мною.
– Добре, як хочеш.
І почував Михайло:
– Хороша… Ех, Катю, погано, коли думки стрибнуть за межу, яку життя встановило.
І згадав знову темнi очи й слова вперто бентежнi.
– Не зiгнуся, а зламаюся – туди й дорога. Значить, слаба я i ранок далеко…
– Михайло, – перебив Петро його думки, – та кинь придурюватися, я ж знаю, що ти не спиш.
– Просто, любив би i все… Не знаю.
Петро одягся й вийшов, а Михайло думав далi.
«Чуднi вони всi, сами собi роблять перешкоди, а потiм б’ються. От i Катерина… Роби найкраще, наскiльки життя дозволяе. Вище голови не стрибнеш все одно. Не треба своiм почуттям давати волю. Треба для себе самого партдисциплiну завести. Щоб якби Губком дозволив всякому робити, що вiн схоче?»
IV
Степи моi, степи моi, такi хорошi, хорошi, зеленi.
Чи дума на вас впала, чи татари прийшли ордою знов, чи огнем вас попалено, пожежею спепелiли, що сумнi ви такi, невеселi? Чому квiтками ви не ряснiете, чом рiчкою-стрiчкою не вiтаете? Повсихали рiчки вашi блакитнi, погорiли байраки зеленi, а вночi вiтер не вiе, а ранком птахи не кличуть…
Чи тебе не орано, не сiяно, чи тебе кинуто напризволяще, що не видно нi жита, нi пшениченьки, що не струниться колос.
От туга впала, впала, сповила, немае нi билини. Лише могили стоять та сумують, хмар виглядають, дощiв чекають. Хлiба не вродило. У декого ще було, а в декого i хата сiрiша стала, i сонце йому не свiтить. Гавенятами роти дiтвора розкривае. Просить.
А степ чорним сумом вкрився, а степ загорнувсь в сiру спеку, скам’янiв, застиг.
А небо бiле, бiле, хмари лише з-за обрiю носа показують, хмари не хочуть обтерти промiнястий пiт на сонцi, i вiн спадае окропом на плечi й спини. Здаеться, що все заснуло.
Ходить по селi нужда нужденна, здушуе порожнi шлунки костистою рукою, ходить по селi, виглядае…
– Гей-гей, цоб-цобе.
На селi розмова:
– Ой, ще й хлiб погорить.
Не спiвае молодь увечерi, не сидять на призьбi старi, спльовуючи гiркий махряк, навiть плачу не чути вже.
Сiрим порохом вкрите зелене листя, жовта вода болотом стала.











