Невідоме Розстріляне Відродження

Не впiзнав себе… Коли очутився, то вiдчув, що тепер не буде йому спокою, що тепер i в ньому кожний рух, кожний бiль, кожний гострий кут в життю озиватися буде болем. Почув, що нiби весь свiт вiн прийняв у серце свое i не зможе тепер байдуже ховатися вiд нього.

У хатi було темно, й вiдблиск грав на стелi й на стiнах.

Ще раз забився вогонь, хотiв стрибнути з одчинених дверець, але вмер: то вiн, прочитавши рядки, схотiв вирватися зi своеi в’язницi…

Сильним протягом розривало останнi шматки паперу, i нарештi вiд Катерини Ласко нiчого не залишилося…

А на дворi була весна.

Теж така весна!

…І точилася боротьба нового життя…

Пилип Загоруйко

Народився в 1900 р. в с. Іллiнцi на Вiнниччинi. Закiнчив школу i гiмназiю. Воював в армii УНР, у 1921-му опинився в таборах iнтернованих у Польщi, був активним автором часописiв «Веселка», «За Украiну», «Украiнський Сурмач», газети «Залiзний Стрiлець» (усi в Калiшi), де в 1922–1923 рр. публiкував вiршi i прозу.

Окремо видав у Калiшi книжку «Спогади» (1922), планував видати драму «Розбита мрiя», збiрку вiршiв «Порвана струна» та збiрку новел «Тiнi i плаi». Використовував псевдонiм Наглядач. У 1926 р. П. Загоруйко вже в Украiнi, друкуе оповiдання в часописах «Культура i Побут», «С-Г Пролетар», «Службовець», «Нова Громада», «Всесвiт». Окремо видав збiрки «Пакет» (1928), «Ранок», «По той бiк греблi» (1929), повiстi «Манiвцями», «Огнi» (1930).

Жив письменник у Харковi, працював керуючим справами профспiлки сiльгосппрацiвникiв та завiдував бюром виступiв у мiськкомi письменникiв.

Вперше його арештували 16.06.1927 р. як колишнього петлюрiвця, а 23.06 звiльнили. Але згодом трапився iнцидент, який вирiшив його долю.

Письменник Микола Самусь (1904—?), який емiгрував до Америки, у газетi «Свобода» (1950 р. № 255) згадуе, що «Письменник П. Загоруйко, напившись горiлки, почав вигукувати, що тепер справжнiм украiнцям не дають свободи, що вiн, як колишнiй вояк армii УНР, лишився украiнцем, а не советською людиною тощо.

Зараз же пiдскочив до нього Микола Лебiдь i ще дехто з присутнiх, пiдхопили П. Загоруйка пiд руки i вiднесли його до „протверезiловки“. Цей iнцидент не проминув безслiдно, бо на другий день у культпропi ЦК КП(б)У С. Пилипенку сказали: „Що ж це ви не пильнуете, кого пускаете на такi бенкети, щоб бiльше цього не було“. Звичайно, цей випадок не пройшов даром i П. Загоруйковi.