Соловецький етап. Антологія

Я питаю: «За що?» Кажуть: «Не знаемо». Коли iще приводять, i назбирали нас одинадцять чоловiк. Дiждали ми ранку. Ведуть одправлять нас у Росiю. І садовлять нас мiж тих, що той жiнку порубав, той брата зарубав, той сусiда убив i всиротив сiм душ. Стало нам страшно, що змiстили нас умiстi з ними. І так, що нема нам нi сiсти нi лягти i не допускають до нас нашоi родини, навiть не допускають, щоб i iсти два рази у день принесли.

Сидимо ми день, сидимо два, зробили нам допит, а у камеру набили так, що нема де лягти i нема чим дихать.

Просидiли ми так 10 день. На одинадцятий день приiжджае iз ГПУ 22 чоловiк i забирають нас у м. Киiв у Бупр, Лук’яновка № 2. Приводять нас i заганяють у пересильну кiмнату, аж там уже е чоловiк 150. Нiгде не тiльки сiсти, ну й стати. Ми там побули до 7 годин вечора. Це було 19 IV 29 року. Із вiдцiля нас переводять у карантин, в 9 камеру. Загнали нас туди 85 чоловiк. Там ми пробули 2 днi i зробили там нам медичний огляд. У 9 камерi попали ми мiж таких, що забрали у нас усi речи i iжу. Остались ми без нiчого. На третiй день нас вiдокремили вiд iх, i ми вже думали, що буде лiпше. Коли загонять нас у одиночку, може хто був у нiй, то зна. Площi 20 квадрат. аршин, а нас туди посадили 20 громадян. Ввiйшли ми, поставали i не знаемо, що i робити. Може стояли так 3 години; не могли один до другого балакати. А потiм стали совiтуваться, як ми тут отаборимося. Стали мiркувать. Обмiркувались, що, як не полягаемо, так двом мiсця нема. То ми вирiшили двом на нас прямо лягати, та не можна було так спати. Так ми: два не спить, а потiм два устае, а тi лягають. І так чергувалися два тижнi, аж поки нас перевели на Слiдствений Корпус. (Так називаеться у нас у Киевi колишня жiноча тюрма). Ну ми думали, що там нам получша, аж нi.

Пригонять нас на 3 корiтар у 3 камеру, може ii хто зна. Де було при царi Миколi 16 чоловiк у камерi, так нас загнали туди 72 чоловiки. І так я сидiв там 5 мiсяцiв.

Коли я видержав карантiн i посадили мене у слiдствену камеру, тодi визивае мене слiдчий.

Ізробив менi допит, виставив менi статьi i надсилае мiй протокол до Харкiвськоi Наради i не тiльки мiй, ну усiх тих полiтичних, котрим iзробили допит. Ждемо аж до 24 IV, – не чуть нам нiчого. Коли приходять уночi, в одинадцять годин вечора, i забирають 17 чоловiк. Ми не знали, де iх дiли, аж поки iхнi дружини не узнали, що iх розстрiляли. А другий вечiр, – 13 чоловiк. І так ми думали, – всiх розстрiляють. А пiсля того так: 2 чол., 3 чол., 5 чол. i пошти кожноi ночи.