Соловецький етап. Антологія

Фолкльор цей, мабуть, так i загине, бо з тих, що там сидiли, мало хто повертався «на волю».

Соловки, концтабори – це передусiм лiсозаготiвлi. Про роботу в лiсi, жах цiеi працi спiваеться не в однiй пiснi, складенiй в’язнями.

С утра до поздней ноченьки в лесу

Пилим, колем елку и сосну.

Пилим, колем и складаем,

ГПУ мы проклинаем, —

Ах, зачем нас мама родила?!

Ах, сколько было, было там чудес!

Об этом знает только темный лес.

На пеньки нас становили,

Раздевали и лупили, —

Ах, зачем нас мама родила?!

У наведенiй щойно й поширенiй бiльше серед кримiнальних в’язнiв пiснi вiдчуваеться певною мiрою притаманний цiй категорii мешканцiв концтаборiв «легкий» погляд на життя.

Іншi мотиви чуемо у вiршi, складеному полiтичними в’язнями:

Нехай вiд кулi ворога умру

Солдатом невiдомим у степу:

Земля прийме хоч труп благословенний, —

пише в’язень про свою майбутню боротьбу з большевизмом.

І вiрим, змученi, на смерть засудженi,

Що прийде помсти час i кари вам, —

спiвали в’язнi на будiвництвi Бiломорського каналу, де загинуло понад 100 000 чоловiка.

Спiть невiдомi, спiть замученi,

Спiть у мохах серед лiсiв.

Шумлять сосни соловецькi

Над могилами борцiв, —

спiвали соловчани.

Соловецька каторга, що ii слушно там називали «Советським Союзом у мiнiатюрi», була барометром внутрiшньоi i навiть зовнiшньоi полiтики Советського Союзу. Коли крива терору в краiнi йшла вгору, – число каторжан на Соловках збiльшувалось, а терор на самому островi набирав нечуваних, нелюдських форм.

Коли ж та крива в краiнi iшла на спад, на Соловках теж легшало. Коли, примiром, у 1926 року у Польщi забито советського повпреда Войкова, то на Соловках у вiдповiдь на це негайно ж розстрiляно 100 найвидатнiших в’язнiв.

Перетворенi 1922 року на «Соловецкий лагерь особого назначения» Соловки за п’ятнадцять рокiв свого подальшого iснування не раз вiдповiдно змiнювали й свою назву. З посиленням терору в серединi Советського Союзу вони перетворюються на «Северные лагеря особого назначения», що складаються з концтаборiв, розташованих на пiвночi i передусiм навколо Бiлого моря.

Центром соловецькоi каторги, як i цiлого «Севлага», стае Попiв острiв. Коли ж терор набирав ще гострiших форм, а «iндустрiалiзацiя й колективiзацiя за всяку цiну» ставали чимраз брутальнiшими, – утворюеться новий величезний Бiломорсько-Балтiйський табiр з центром на Медвежiй горi, до якого Соловки включаються як 8-й вiддiл табору.