Соловецький етап. Антологія

Саме ця частина украiнськоi iнтелiгенцii разом з кращою частиною нашоi селянськоi маси зазнала найважчих репресiй i гине в сутичках з большевицькими посiпаками або в казематах ГПУ.

Але перший тур «лiквiдацii капiталiстичних елементiв» i «колективiзацii» не задовольняе Сталiна. Вiн поширюе цю операцiю й поглиблюе ii пiд гаслом «сплошной» колективiзацii. «Сплошная» колективiзацiя була найбiльшим лихом для кожного селянина, бо перетворювала його на звичайного крiпака, раба советчини. Поруч з колгоспами виростають плантацii «совхозiв», органiзуються машино-тракторнi станцii.

Сталiн у найкоротший час зосереджуе в своiх руках ключi вiд комор, де зiбрано геть усе украiнське збiжжя, цукор, масло, м’ясо, вугiлля. У його кривавих лапах трiпонеться й серце сiроi пiдсоветськоi збiрноти.

Найлютiшi тирани не видавали таких драконiвських законiв, спрямованих на «втихомирення» своiх пiдданцiв, як iх видав Сталiн.

Рiвночасно почався новий, генеральний наступ на украiнську культуру. Почалися гiркi, пекельнi муки украiнськоi нацii.

Зрозумiло, що за такого терору, застосовуваного головно проти Украiни, на Соловках не тiльки зростае число в’язнiв, а й мiняеться соцiяльний та нацiональний склад людности цього острова, сама згадка про який викликае ненависть i жах у кожного чесного украiнця.

«Перед самою моею втечею (25.IX.1929) (на каторзi) було вже дуже мало злочинного свiту, а все селяни з Украiни (як контрреволюцiонери), а також багато украiнських священикiв i вчителiв», – пише один з утiкачiв. Те саме стверджуе i другий: «За останнi часи прибуло сюди з Киева й Катеринослава багато студентiв.

Вони розповiдали, що за Єфремовську органiзацiю (СВУ) дуже багато розстрiляно; стрiляли не сотнями, а тисячами, i самих освiчених студентiв, а тi, що прибули на Соловки, то кожен дiстав по 10 рокiв каторги».

Прибувши до концтабору, я зустрiв багато в’язнiв – членiв бойових, пiдпiльних органiзацiй. Коли процес СВУ був трагiкомедiею, влаштованою ГПУ, з метою розгромити украiнський нацiональний рух усерединi краiни та дискредитувати його за кордоном (бо зiзнання пiдсудних на процесi були «зiзнаннями», продиктованими ГПУ), – то десятки, коли не сотнi тисяч розстрiляних i засланих тодi селян та iнтелiгентiв свiдчать про колосальний нацiональний протибольшевицький рух украiнського народу.

Нiхто не може заперечити того, що саме в цей час було заарештовано третину робiтникiв Кременчуцькоi махорковоi фабрики, що належали до «Союзу Визволення Украiни». А це не поодинокий приклад.