Соловецький етап. Антологія

У цей час не було вже на Поповому островi «славетного» Курилки, що вимагав вiд в’язнiв кричати «здра» так, щоб «здра» те чути було «за 65 кiлометрiв», не палили живими людей у бараках; не ходили «дневальнi» з киями («дринами») й не кричали «вилiтай до останнього», допомагаючи «вилiтати» «дрином». Нiчого цього вже не було. «Дневальнi» – прибиральники баракiв – були переважно милi люди – колишнi священики чи професори, якi всiляко дбали про найкращi умови для своiх товаришiв.

Мили пiдлоги, одержували на бригаду хлiб, талони на обiд. Бригадир з тих, що працюють, живучи разом з бригадою, не вимотував з людей жили режимом i працею, бо сам жив поруч, спав i iв те, що й усi; а це нагадувало йому, що той же бригадир мiг завтра бути й небригадиром.

1933—1937 рр. Соловецький концтабiр знову повернувся до старих своiх географiчних меж (1926—1927 року), тобто не виходив за межi Попового острова, та й там був один тiльки табiр, «Морсплав», що правив бiльше за пересильний пункт, нiж за виробничий табiр.

У цiй добi, як i в попереднiй, переважну частину соловчан становлять селяни-украiнцi, учасники селянських заколотiв 1929—1932 рр. агрономи, вчителi, лiкарi, письменники, поети, вченi, студенти з советськоi Украiни.

Друга група складалась iз так званих «iнонацiоналiв»: казанських i кримських татар – на чолi з Султан Галеевим i Галеем Галеевим; туркменiв, таджикiв, узбекiв – на чолi з Ходжаевим i Усмановим; вiрмен – на чолi з братами Лебледбежанами; грузин – на чолi з полковником Яшвiлi, Кiкодзе та Гугунашвiлi; фiнiв, удмуртiв, схiдних фiнiв (карелiв); нiмцiв – на чолi зi своiми пасторами i нiмцями – советськими дiячами; бiлорусiв – на чолi з Рак-Михайловським, М’ятлою, Дворчанiновим; полякiв – на чолi з Вишневським; кабардинцiв, балкарцiв, осетинiв, iнгушiв, азербайджанцiв та iнших народiв Кавказу – з iх мулами i старшинами; нарештi, росiян – на чолi з академiком Флореньким, Песоцьким, Пороховниковим та iншими.

У цьому багатонацiональному конгломератi були й чужоземнi пiдданi – починаючи з нiмцiв i французiв i кiнчаючи японцями та американцями.

Окрему категорiю становили 325 людоiдiв з часiв голоду 1932—33 року, мiж ними 75 чоловiкiв i 250 жiнок.

Оце, власне, той склад соловецьких каторжникiв 1933—1937 рокiв, що я особисто мав нагоду добре пiзнати.