На нашем сайте вы можете читать онлайн «Соловецький етап. Антологія». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Соловецький етап. Антологія

Автор
Дата выхода
30 ноября 2018
Краткое содержание книги Соловецький етап. Антологія, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Соловецький етап. Антологія. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Горезвісна Соловецька каторга прийняла до себе майже всіх представників народів СРСР і навіть Європи й Америки. Можна вважати, що совєтська табірна система почалася, коли 13 жовтня 1923 року було створено Соловецький табір особливого призначення з двома пересильно-розподільчими пунктами у Архангельську та Кемі. Каторга проіснувала до 2 листопада 1939 р.
«Соловецькі табори – країна мук і відчаю. Переважну більшість з тих, хто туди потрапляв, чекала загибель. У запліснявілих мурах монастиря, де колись ченці кадили фіміам покори Всевишньому, тепер фабрикували романтичну брехню про любов-ненависть і царство Боже на землі», – писав письменник І. Гришин-Грищук, який пережив сибірські табори.
Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників – Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер’яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марка Вороного, Михайла Лозинського, Леся Курбаса та багатьох інших… Протягом п’яти днів – 27 жовтня і 1—4 листопада – було убито 1111 в’язнів.
Минуло 80 років від цієї дати.
Соловецький етап. Антологія читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Соловецький етап. Антологія без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А як вiдступили з Житомира, Садовський залишив Житомир з кiлькома козаками, кулеметом i автомашиною останнiм, бо мав палити папери. І коли цi папери горiли, а телефонiст з вокзалу що п’ять хвилин сповiщав, як проходить зайняття большевиками Житомира, у цей час до кабiнету Садовського вриваеться Микола Любченко (Кость Котко), що вже покинув армiю Симона Петлюри i УНР i прийшов намовити i його зробити так само. Садовський з презирством подивився на цього «петлюрiвця», якого кiлька мiсяцiв тому врятував вiд розстрiлу денiкiнцями, пригадав, як жалюгiдний тодi М.
– Я не бачу на тобi зброi, – сказав Садовський. – Геть з кабiнету! Бо накажу розстрiляти, як пса.
– Ідiот ти! – крикнув Любченко i прожогом вискочив iз кабiнету.
До арешту Садовський весь час жив нелегально i працював у пiдпiллi, тодi як його товаришi по партii згодом примушенi були опинитися в членах КП(б)У, i з часом ставали наркомами, редакторами, прокурорами та iншими високими урядовцями советськоi Украiни.
Минали роки. Садовський вже в спецкорпусi, вже в ГПУ. Сталось так, що його не розстрiляли, а дали десять рокiв «с заменой». Як з хреста знята, молода красуня дружина прибиваеться з далекоi Волинi до Харкова, доходить до кабiнетiв високих урядових осiб советськоi Украiни, колишнiх товаришiв Генадiя, плаче, просить про допомогу. М. Любченко сказав: «Я тодi ще казав йому, що вiн дурень, але вiн мене не послухав».
Якось, сидячи на березi Бiлого моря й розповiдаючи про прибуття на острiв нових i нових партiй ув’язнених, колишнiх високих достойникiв советськоi влади на Украiнi, Садовський сказав: «Я не злостива людина i все свое життя клав i кладу за нездольну, дружню, консолiдовану, пройняту наскрiзь щирiстю й доброзичливiстю iдею еднання нашого народу, нашоi iнтелiгенцii. А втiм, я не заперечував би на нашому островi зустрiти Любченка. Я хотiв би йому ще раз довести, що я таки не iдiот i що я двадцять лiт тому робив правильно».
Минуло тiльки два роки з часу цiеi розмови, i одного весняного ранку, на розводi, зустрiлися Садовський i Микола Любченко. Любченко зблiд, пiдiйшов до Генадiя, подав руку й заплакав. Генадiй обняв його. Вони довго говорили; але про цю розмову Садовський нiкому не сказав нi слова.
У 1937 роцi, десь у липнi чи серпнi, Садовський мав звiльнитися, а тим часом його здоров’я сильно пiдупало.











