Соловецький етап. Антологія

Але, на нещастя Шабльовського, у пашпортi його зазначалось, що вiн украiнець. Тому, як пiдрiс «учений» І. Стебун (справжне прiзвище Кацнельсон, наступник Шабльовського), – Шабльовський мусiв лишити директорське крiсло й прибути на Соловки.

Був так спантеличений подiями, що так i не прийшов до пам’яти й виiхав з острова з очима здивованого ягняти. Може, Бог дасть, що там, на тих ще несходимих нетрях Воркути, Шабльовський усе передумае, зважить i стане жити й працювати на користь батькiвщинi.

Матвiй ЯВОРСЬКИЙ

* Матвiй Іванович Яворський народився в с.

Корчмин в Галичинi. Вивчав право у Львiвському й Вiденському унiверситетах. За Першоi свiтовоi вiйни був старшиною австрiйськоi армii, згодом сотником УГА.

1919 року лишився в Киевi, згодом переiхав до Харкова, де 1920 року вступив до КП(б)У i став офiцiйним iсторiографом марксистськоi iсторичноi школи. У 1920-х роках у Харковi Яворський деякий час завiдував управлiнням Укрнауки, згодом очолював iсторичний вiддiл Украiнського iнституту марксизму, а деякий час весь iнститут.

Спiвпрацював з Миколою Скрипником. Рiвночасно викладав iсторiю Украiни у вишах Харкова.

5 вересня 1929 року харкiвська преса оприлюднила допис М. І. Яворського «Про моi помилки в концепцii iсторii Украiни». Пiсля цього «каяття» Яворського обрано дiйсним членом ВУАН. Вiдтодi вiн працював у Киевi, бувши членом президii І Вiддiлу (Історико-фiлологiчного) ВУАН, його секретарем i керiвником. Але 1929 року його звинувачено в «нацiоналiстичному ухилi» й усунено з iсторичного вiддiлу Інституту марксизму, у лютому 1930 року виключено з партii й зi складу ВУАН.

Незабаром заарештовано i 1931 року заслано на Соловецькi острови. У неволi перебував пiд пильним наглядом оперчастини табору, залишався палким патрiотом Украiнi й непримиренним ворогом бiльшовизму. Розстрiляний разом з iншими в’язнями Соловецького табору 3 листопада 1937 року в урочищi Сандармох (Карелiя).

Яворський – перший украiнський iсторик, що пробував укладати iсторiю Украiни за «марксистсько-матерiалiстичним законом».

Без вiдповiдноi фаховоi практики й достатньоi документацii його твори позначенi iдеологiчними манiпуляцiями iсторичних фактiв.

Працi Яворського були гостро критикованi в украiнськiй нацiональнiй iсторiографii за тенденцiйнiсть i нефаховiсть (Дмитро Багалiй, Дмитро Дорошенко, Іван Крип’якевич, Олександр Оглоблин), а з 1929-го також радянською iсторiографiею, яка «яворщиною» прозвала «нацiоналiстичний ухил» в iсторii.