Соловецький етап. Антологія

Яворського обвинувачено в iдеологiчних помилках: «перебiльшеннi мiсця нацiонального питання в революцiйнiй боротьбi, iдеалiзацii дрiбнобуржуазних нацiоналiстичних партiй» та трактуваннi украiнськоi революцii не як частини росiйськоi, а окремого витвору украiнського iсторичного процесу.

Історик Украiни, «марксист», Матвiй Яворський потрапив з Галичини на Надднiпрянську Украiну 1918 р., коли прийшла туди нiмецька армiя. Згодом, опинившись у большевицькому оточеннi, перейшов на советську плятформу, а пiзнiше став навiть, так скажу, офiцiйним партiйним iсториком Украiни.

Був академiком.

Як член компартii, М. Яворський обiймае в советськiй Украiнi високi посади. Коли ж большевики почали нищити украiнську культуру, потрапив до тюрми.

1930 р. пiд час партiйноi чистки, на зборах Яворському було з документами в руках доведено, що вiн був офiцером австрiйськоi армii i служив там у вiйськовiй жандармерii. На Яворському поставлено хрест. Незабаром його заарештовано i заслано на Соловки.

У соловецькому Кремлi ми зустрiлись як давнi знайомi, хоч у Харковi майже не знали один одного. Яворський цiкавився, що робиться серед украiнських iсторикiв. Коли я йому сказав, що 1932 року не надруковано жодноi науковоi роботи з iсторii Украiни, вiн сказав, що тут немае нiчого дивного, бо фактичний розгром украiнськоi iсторичноi науки почався ще з осени 1929 року, пiсля першоi конференцii iсторикiв-марксистiв у Москвi. Вiн цiкавився, як розцiнюють його схему й погляди на рiзнi проблеми украiнськоi iсторii.

Я вiдповiв йому, що на критицi його праць вже заробили неабиякий капiтал Рубачi* й iже з ними. Потiм розповiв йому, що вже з 1931 року на вимогу культпропу ЦК до програм курсу iсторii Украiни, де ще цей курс читалось, заведено спецiальну тему «Яворщина». Звичайно, з цiею темою мучився i лектор i його слухачi; бо починати «Яворщиною» (темою цiлком iсторiографiчною) читання курсу iсторii Украiни слухачами, якi не знали iсторii Украiни, а тим бiльше украiнськоi iсторiографii, було просто неможливо.

Пiд час цiеi розмови я помiтив, що Яворський раз-у-раз дiставав з кишенi маленькi шматочки хлiба i iв. Вiн якось ненатурально зиркав на своi нари. Менi стало ясно. У Яворського була психоза голоду. Уся соловецька громада лiкувала його. Ми приносили, що мали з iжi, i Яворський iв, а що не з’iдав, ховав у приголовку нар.

Минуло щонайменше шiсть мiсяцiв, поки вчений видужав.