Проект «Україна». Галерея національних героїв

Грушевський поiхав за родиною i перевiз рiдних до Ставрополя.

Мати учила Михайла за росiйською «Граматикою» Блiнова, яка потiм довго зберiгалася серед сiмейних релiквiй, заяложена, потрiпана i зшита нитками. Батько також зiграв велику роль в становленнi Михайла як особистостi, вiн був щирим патрiотом i виховував у синовi нацiональну свiдомiсть. Хлопчик рано навчився читати, i книжки замiнювали йому спiлкування з iншими дiтьми. Михайло уславився як мрiйник i фантазер i рано почав пробувати своi сили в написаннi прози i вiршiв.

Михайло добре вчився. У тифлiськiй гiмназii вiн був одним з кращих учнiв. Понад усе хлопець цiкавився iсторичними творами, якi спонукали його до роздумiв про долю рiдноi Украiни. Саме в цей час вiн познайомився з iсторичними творами Миколи Костомарова, прочитав «Записки о Южной Руси» П. Кулiша, збiрки пiсень Г. Максимовича i А. Метлинського, «Історiю Сiчi» Скальського, «Історiю слов’янських лiтератур» О.

У шiстнадцять рокiв Михайло записав у своему щоденнику: «У цi днi задумав я, що добре було б зробитися предводителем суспiльства украiнського, зробитися, як то кажуть, передовим борцем всiх людей, що люблять свою Украiну. Що ж, може, Бог i допоможе менi стати предводителем, працюватиму для цього, скiльки зможу».

Хто б мiг тодi подумати, що з часом у нього з’явиться така можливiсть…

* * *

У 1884 роцi були опублiкованi першi твори Михайла Грушевського: оповiдки «Страшний свiдок» i «Остання кутя».

Настав час, i мрiя Грушевського про Киiвський унiверситет збулася. Дiдусь благословив його, оскiльки сам свого часу вчився там на iсторико-фiлологiчному факультетi. Батько довго не погоджувався вiдпустити сина, але врештi-решт дав згоду, правда, тiльки пiсля обiцянки Михайла не вступати нi в якi студентськi гуртки.

Першою iсторичною працею Грушевського стала робота «Пiвденно-росiйськi господарськi замки в серединi XVI столiття». Пiсля декiлькох iсторичних та iсторико-лiтературних статей i рецензiй у журналах i газетах на третьому курсi унiверситету Михайло взявся за велику роботу на запропоновану своiм керiвником, професором Антоновичем, тему: «Історiя Киiвськоi землi вiд смертi Ярослава до кiнця XIV столiття».