Проект «Україна». Галерея національних героїв

Ця «Історiя…» отримала золоту медаль, оскiльки була вже досить серйозною, «дозрiлою» – як говорив про неi сам Грушевський. У 1891 роцi ii видали в Киевi, а молодий учений став професорським стипендiатом на кафедрi росiйськоi iсторii.

Грушевському поталанило з науковим керiвником. Володимир Антонович був одним з головних представникiв украiнського нацiонального руху другоi половини XIX сторiччя. Не дивлячись на численнi тактичнi компромiси, основний напрям суспiльноi дiяльностi Володимира Антоновича був завжди послiдовним, адекватним i патрiотичним.

Наступним важливим етапом у життi Михайла повинен був стати магiстерський iспит, без успiшного складання якого мрiя про кафедру украiнськоi iсторii залишилася б тiльки мрiею. Це були найважчi зi всiх студентських рокiв Грушевського. У 1893 роцi вiн склав магiстерський iспит, а в травнi 1894 року захистив дисертацiю на ступiнь магiстра. Цього року «рескриптом цесаря» у Львiвському унiверситетi була заснована кафедра «Всесвiтньоi iсторii з окремим узагальненням iсторii Схiдноi Європи».

Михайло Сергiйович був засмучений тим фактом, що змiнили первинний план заснування кафедри украiнськоi iсторii, i це йшло врозрiз з його планами. Ця змiна була мотивована тим, що украiнська iсторiя нiбито не може вважатися конкретною наукою…

* * *

Пiд час своеi викладацькоi дiяльностi Михайло Грушевський проявив себе як блискучий педагог. Вiн умiв заохочувати молодь до роботи, давав поради у важких питаннях, пiдтримував своiх учнiв. Гурток слухачiв Грушевського був спочатку невеликим, але з року в рiк число iх росло, i через двадцять рокiв професор навчив бiльше сотнi учнiв, якi допомагали йому в науковiй роботi.

Насиченим було й особисте життя Михайла Грушевського. 1896 рiк став для нього роком створення власного родинного гнiзда. У травнi Грушевський одружився на перекладачцi i педагоговi Марii Воякiвськiй – дочцi священика. Свiй шлюб молодята зареестрували в церквi Св. апостолiв Петра i Павла.

21 червня 1900 року народилася едина улюблена дитина Михайла Сергiйовича i Марii Сильвестрiвни – Катерина, Кулюся, як ii з теплотою називали батьки i родичi.

Пiсля народження дочки Михайло Сергiйович прагнув створити якнайкращi умови для розвитку дитини. Тому в 1901 роцi вiн купив землю на Софiiвцi (тепер це верхня частина вул. І. Франка). Коштiв вистачило i на спорудження будинку, адже саме тодi професори входили до числа заможних людей Львова. Нинi в цiй будiвлi дiе музей М. С. Грушевського.