Проект «Україна». Галерея національних героїв

Єременко, призначений командуючим Пiвденно-Схiдним фронтом (з вересня 1942 року перейменований в Сталiнградський), внiс значний внесок до органiзацii оборони Сталiнграда. У листопадi 1942 року частини пiд командуванням А. І. Єременка прорвали обороннi рубежi нiмцiв на пiвдень вiд Сталiнграда i з’едналися з вiйськами генерала М. Ф. Ватутiна. Це дозволило замкнути кiльце оточення навколо 6-i нiмецькоi армii генерала Паулюса. Сталiнградська битва i розгром нiмецького угруповання стали переломним моментом у вiйнi i дозволили СРСР змiнити ii хiд у свою користь.

З квiтня 1943 року А. І. Єременко командував Калiнiнським, далi – 1-м Прибалтiйським фронтом. Потiм вiн знову був переведений на пiвденний напрямок. Пiд його командуванням окрема Приморська армiя ударом з Керченського плацдарму з’едналася з вiйськами 4-го Украiнського фронту, звiльнивши таким чином Крим вiд загарбникiв. Перейшовши на посаду командувача 2-м Прибалтiйським фронтом, Єременко очолив наступальну Режицько-Двiнську операцiю, в ходi якоi радянськi вiйська завдали могутнього удару на бiлоруському напрямку.

За цю операцiю А. І. Єременку присвоiли звання Героя Радянського Союзу. Закiнчував вiйну Андрiй Іванович на посадi командуючого 4-го Прибалтiйського фронту (з березня 1945 року). Пiд його керiвництвом була проведена Моравсько-Остравська операцiя, в ходi якоi були звiльненi Словаччина i схiднi райони Чехii.

Пiсля вiйни Андрiй Іванович керував Прикарпатським (1945—1946), Захiдно-Сибiрським (1946—1953) i Пiвнiчно-Кавказьким (1953—1958) вiйськовими округами.

11 березня 1955 року А. І. Єременку присвоiли звання маршала Радянського Союзу. З 1958 року вiн – генеральний iнспектор Групи генеральних iнспекторiв Мiнiстерства оборони СРСР. Помер А. І. Єременко 19 листопада 1970 року в Москвi.

Чорновiл В’ячеслав максимович

(1937—1999)

Лiдер правозахисного руху, журналiст, полiтичний i державний дiяч, один iз засновникiв Народного руху Украiни

В’ячеслав Чорновiл народився 24 сiчня 1937 року в селi Єрки Звенигородського району Черкаськоi областi в скромнiй родинi вчителiв украiнськоi мови i лiтератури.

Незважаючи на тяготи пiслявоенного часу, голод, В’ячеслав добре вчився i в 1955 роцi закiнчив школу iз золотою медаллю. Своею майбутньою професiею вiн вибрав журналiстику.

Вже пiд час навчання в Киiвському унiверситетi iм. Т. Шевченка у Чорновола сформувалися «антиiмперськi та антикомунiстичнi переконання».