Проект «Україна». Галерея національних героїв

На випускному курсi Євген Патон написав до Петербурга прохання про дозвiл захищати диплом у Росii, в Імператорському iнститутi шляхiв сполучення. У Дрезденi його завзятя у науках було винагороджено в 1894 роцi стипендiею iменi Платона – честь, якоi рiдко удостоювалися iноземцi. І при цьому в Петербурзi для отримання срiбного значка росiйського iнженера йому запропонували знову сiсти на студентську лаву на цiлих три роки!

Євгену дуже хотiлося працювати в Росii, де бурхливо розвивалося будiвництво залiзниць i мостiв, тому вiн протягом одного року зробив неможливе: склав всi належнi iспити i проекти.

Євген працював на межi сил, щоб здiйснити свою мрiю – будувати мости на батькiвщинi.

Пiсля закiнчення iнституту Євген Оскарович поступив на державну службу на Миколаiвську залiзницю iнженером по розрахунках мостiв. Потiм служив начальником технiчного вiддiлу управлiння Московсько-Ярославсько-Архангельськоi залiзницi, з 1898 року вiн – викладач, а потiм екстраординарний професор Імператорського Московського iнженерного училища.

Тут Патон i почав займатися науково-дослiдною дiяльнiстю.

У 1904 роцi його запрошують на роботу в Киiвський полiтехнiчний iнститут (КПІ), де вiн з 1905 по 1929 рiк працюе ординарним професором кафедри мостiв, а з 1907 року Патон – декан iнженерного факультету КПІ. Дiяльнiсть Євгена Оскаровича в КПІ в дореволюцiйнiй Росii була вiдзначена орденами Святоi Анни III ступеня i Святого Володимира IV ступеня.

У 1916 роцi Євген Оскарович одружився з Наталею Вiкторiвною Буддi, що походила зi старовинного дворянського роду.

Незабаром у них народилися сини, в 1917 роцi Володимир, а в 1918-му – Борис. Треба зазначити, що батьком Євген Оскарович став досить пiзно. Первiсток, Володимир, народився у нього, коли Патону було вже сорок сiм. Але одруження, утворення дружноi родини, народження синiв – все це сприяло створенню мiцного «тилу», який дозволяв Євгену Оскаровичу з головою зануритися в роботу.

Революцiю вiн зустрiв в Киевi. У тi тривожнi часи до дворян ставлення було особливе.

Багато хто з його колег виiхав за кордон. А Патон залишився. На питання «Чому?» вiн вiдповiдав: «Моя справа тут, в Росii». Полiтику вiн завжди вважав суетою.

У 1918—1929 роках Євген Оскарович читав лекцii у вузах Киева, пiдготував ряд фундаментальних праць по мостах, що вийшли кiлькома виданнями, створив свою школу в галузi мостобудування. У КПІ вiн виховав бiльше 180 молодих iнженерiв, якi виконували дипломнi роботи пiд його керiвництвом.