Автобіографія

Надiйшов запит на розбiр нашоi будiвлi, нас викрили i поскаржились на нас. Декотрi з нас отримали прочухана вiд своiх батькiв i попри те, що я вiдстоював кориснiсть нашоi роботи, мiй батько запевнив мене, що нiщо не може бути на благо, якщо його зроблено нечесно.

Думаеться менi, тобi цiкаво було б дiзнатися дещо про його особистiсть та характер. Вiн мав вiдмiнно складене тiло, був середньоi, але доброi постави й дуже сильним; вiн був метикуватим, умiв гарно малювати, був трохи навчений музицi й мав чистий приемний голос, такий, що коли вiн грав на скрипцi псалми, пiдспiвуючи собi, як вiн одного разу зробив увечерi пiсля робочого дня, слухати його було одне задоволення.

Так само добре вiн умiв працювати руками i, якщо це було треба, дуже добре порався з iншими iнструментами торговця; але його найбiльшим талантом було те, що вiн добре розумiвся та правильно розмiрковував щодо ризикованих питань як у приватних, так i в громадських справах. Останне, щоправда, нiколи не було його справжньою роботою, адже велика родина, якiй вiн мав дати освiту, та скутiсть його становища тримали його в торгiвлi; але я добре пам’ятаю, як його часто вiдвiдували видатнi люди й питали його думки в справах мiста або церкви, до якоi вiн належав. Вони виказували йому неабияку повагу за його судження та поради: з ним також багато радились приватнi особи щодо своiх справ, тiльки-но з ними траплялись якiсь неприемностi, а також його часто обирали арбiтром у спорi сторiн. Так часто, як мiг собi дозволити, йому подобалося мати за своiм столом путящого друга чи сусiда для бесiди, i завжди дбав за те, щоб iнiцiювати якусь дотепну чи корисну тему для розмови, яка б добре вплинула на розвиток його дiтей. У такий спосiб вiн привертав нашу увагу до того, що було добрим, справедливим та розважливим у життi; i мало або й зовсiм не придiлялось уваги за тим столом iжi: гарно вона подавалась чи нi, сезонною була чи не сезонною, смачною чи поганою, лiпшою чи гiршою за iншу страву; тож я був вихований у такiй iдеальнiй неувазi до таких речей, що менi було абсолютно однаково, яку iжу ставлять передi мною i, не надаючи цьому уваги й дотепер, я заледве зможу згадати, що в мене було на вечерю, якщо мене запитати про це через кiлька годин пiсля неi. Це завжди було дуже зручним для мене в подорожах, де моi компаньйони iнколи почувалися дуже нещасними, бажаючи приемно задовольнити себе бiльш делiкатною iжею, через iнше виховання, смаки та апетити.