Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Краевой комиссар должен являться представителем Временного правительства в Краевом совете и посредником в сношениях его с Временным правительством»[88 - УЦР… – Т. І. – С. 86.].

Констатацiя

Це не що iнше, як спроба нелегiтимного органу (який нiбито представляв «культурнi» iнтереси лише однiеi з нацiональних груп громадян) розповсюдити свою владу de facto на 15 з 58 губернiй краiни, з яких лише 9 можна було назвати власне «украiнськими» з етнографiчноi, культурноi, iсторичноi, але аж нiяк iз точки зору полiтичноi або юридично-правовоi.

УЦР: курс на вiйну з Тимчасовим урядом

Уже вiд першоi половини травня УЦР свiдомо взяла курс на загострення вiдносин iз законним центральним урядом. Рiвень сучасних уявлень про комплекс вiдносин мiж УЦР та Тимчасовим урядом сформований грунтовними розвiдками сучасноi дослiдницi Олександри Кудлай. З ii дослiдження, наприклад, випливае, що росiйська демократiя не заперечувала принципу «права нацiй на самовизначення». Принциповим було винайти юридичний механiзм його iмплементацii.

Дослiдниця показала: вiдносини мiж УЦР та Тимчасовим урядом i росiйськими полiтичними партiями в 1917 р. детермiнувалися тим, що останнi, «визначаючи шлях до розв’язання нацiонального питання в Росii, беззастережно дотримувалися збереження ii цiлiсною державою i вiдкладали його розв’язання до скликання Всеросiйських Установчих зборiв». У цьому питаннi уряд послiдовно обстоював принципову позицiю: «“украiнське» питання” становить одну з проблем майбутнього державного устрою Росii i тому його вирiшення перебувае у виключнiй компетенцii Всеросiйських Установчих зборiв».

Ще одна причина, яка детермiнувала таку позицiю, полягала в тому, що кадети та лiве крило Державноi думи «рiшуче заперечували необхiднiсть скликання легiтимного органу законодавчоi влади в краiнi – Державноi думи, що мало своiм наслiдком колосальний дефiцит легiтимностi самого Тимчасового уряду». Але, оскiльки iгнорувати тиск УЦР з кожним тижнем ставало складнiше, Петроград був-таки змушений вдатися до палiативних дiй: уряд створив спецiальну комiсiю для розгляду украiнських домагань.

А основним з них було «створення правових умов та закладання засад нацiонально-територiальноi автономii Украiни у складi демократичноi Росiйськоi держави».

Остаточно оформити полiтичнi та економiчнi зв’язки Украiни й Росii передбачалося пiсля скликання Всеросiйських Установчих зборiв. Логiчно, що «створена для розгляду украiнських вимог спецiальна урядова комiсiя, – пише О.