Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Мы имели документ, который у нас потом вырвали Романовы. У нас существовало право, и мы позволяем себе требовать его обратно. <…> Мы больше ждать не можем… Удовлетворение требований украинского народа откладывать нельзя, и Центральная Рада не могла бы взять на себя ответственности за последствия в случае, если бы они удовлетворены не были»[91 - УЦР… – Т. І. – С. 91, 92.].

Гiпотеза автора

Наступнi подii: саме на цiй зустрiчi вiдбувся остаточний розкол мiж членами «Великого сходу народiв Росii», якi пiдтримували несумiснi мiж собою концепцii державного переустрою i, отже, розв’язання нацiонального питання в Росiйськiй державi.

Перша група – умовно назвiмо ii «правою» (О. Гальперiн, О. Керенський, М. Василенко, Д. Дорошенко, М. Суковкiн, М. Терещенко та iншi) – обстоювала правовий шлях вирiшення проблеми на загальноросiйських Установчих зборах.

Друга група, яку умовно можна назвати «лiвою» (М. Грушевський, С. Петлюра, С. Єфремов та iншi), вирiшила пiти неправовим шляхом створення Украiнськоi держави.

УЦР: курс на вiйну з Тимчасовим урядом – 2

25 травня

Завершився наступ Антанти бiля Мессiн. За 10 днiв боiв вiйська краiн Згоди захопили територiю площею майже 50 кв. км.

10–27 травня

Перший з’iзд рад Румунського фронту, Чорноморського флоту, Одеськоi областi (Ради робiтничих i солдатських депутатiв Бессарабськоi, Херсонськоi, Таврiйськоi i частини Подiльськоi губернiй) пiдтримав полiтику Тимчасового уряду та ухвалив резолюцiю на пiдтримку украiнського руху.

Е.

 Вандервельде (1866–1938 рр.), державний дiяч, мiнiстр закордонних справ Бельгii(1925–1927 рр.). Суспiльне надбання

26 травня

До Киева завiтав один з лiдерiв II Інтернацiоналу Емiль Вандервельде (вiрогiдно (м)).

28 травня

Вiйськовий мiнiстр О. Керенський заборонив проведення ІІ Всеукраiнського вiйськового з’iзду, головою якого було обрано письменника В. Винниченка.

28 травня – 3 червня

I Всеукраiнський селянський з’iзд[92 - Як зазначили укладачi збiрки «Украiнська Центральна Рада.

Док. i матерiали», «фактично це був з’iзд делегатiв вiд Селянськоi спiлки, тобто вiд незаможного (видiлено нами. – Д. Я.) селянства». – УЦР… – Т. І. – С. 535.] зажадав «встановлення в Росii федеративно-демократичноi республiки з нацiонально-територiальною автономiею Украiни та забезпечення прав нацiональних меншостей»[93 - Полiтичнi системи Украiни 1917–1920 рокiв: спроби творення i причини поразки. – К.: Дух i Лiтера, 2003. – 767 с. – С. 89.].