Іван Мазепа – людина, політик, легенда

Освiчений, розумний i ерудований, зi знанням мов, тактовний i спритний, Іван Мазепа, на думку його англiйського бiографа Кларенса Меннiнга, був справжнiм «gentleman of the Renaissance», людиною, схожою на багатогранних полiтикiв-аристократiв доби Ренесансу. При всiх своiх блискучих, сильних рисах такий зразок мав i слабкi сторони – наприклад, схильнiсть до авторитарностi.

Кларенс Меннiнг

Але роки до початку гетьманування були не лише часом становлення Івана Мазепи як особистостi, безперечно, яскравоi, але й перiодом формування свого бачення украiнськоi полiтики, як внутрiшньоi, так i зовнiшньоi.

Ми мало що знаемо про цей складний процес. Ще б пак: хоча Іван Степанович i вмiв чудово вести розмову, але, будучи розумним державним дiячем, частiше «любив мовчати i слухати iнших» (Ж. Балюз), бо «коли свого часу треба висловлювати гарно свою думку, то не раз бувае краще зовсiм мовчати» (П. Орлик).

Дмитро Бантиш-Каменський

Навряд чи мають рацiю тi надпатрiотичнi украiнськi iсторики, якi твердять, що Мазепа буквально «з дитинства мрiяв про сильну самостiйну соборну Украiнську державу».

Так само помилкою було б вважати його «прихильником устрою шляхетськоi Польщi» (вiдомий вислiв радянських вчених). Недаремно ж у розмовi з уже згаданим нами Жаном Балюзом, сином приятеля Мазепи Антуана Балюза (тобто у вiдносно невимушенiй обстановцi), гетьман говорив, що Рiч Посполита, подiбно до Давнього Риму, хилиться до занепаду. Єдиним документом, який проливае деяке свiтло на погляди Мазепи щодо загального полiтичного становища Украiни того часу, е його славнозвiсна «Дума», складена для себе i колись вiдома лише найближчому оточенню Івана Степановича. Тому фактовi, що вiрш зберiгся до сьогоднi, маемо завдячувати Василю Кочубею: це у його вiдомому доносi Петру I i вмiщено «Думу» (з примiткою, що твiр написано Мазепою не пiзнiше 1698 року – вочевидь, цим Кочубей намагався пiдкреслити, наскiльки давно Мазепа плекав «зрадницькi думки»). Професор Кларенс Меннiнг уважав, що «Дума» створена взагалi ще пiд час перебування Мазепи на службi в Дорошенка, але О. Оглоблiн вагомо заперечуе цей факт, виступаючи за 1698 рiк як час написання твору. Так чи iнакше, в «Думi» просто й образно змальовано ситуацiю в Украiнi другоi половини XVII столiття, пiсля розпаду козацькоi держави Хмельницького (i особливо пiсля вже згаданого нами Бахчисарайського миру, – це видно з самого тексту), i навiть злегка накреслено можливий шлях порятунку.