Іван Мазепа – людина, політик, легенда

Наводимо повний текст (котрий уперше опублiкував Д. Бантиш-Каменський в 1822 роцi):

Дума, або пiсня

Всi покою щиро прагнуть,

А не в еден гуж всi тягнуть;

Той направо, той налiво,

А все браття, тото диво!

Не маш любви, не маш згоди

Од Жовтоi взявши Води,

През незгоду всi пропали,

Самi себе звоювали.

«Єй, братища, пора знати,

Що не всiм нам пановати,

Не всiм дано всее знати

І речами керовати.

На корабель поглядiмо,

Много людей полiчимо!

Однак стирник сам керуе,

Весь корабель управуе.

Пчулка бiдна матку мае

І оноi послухае».

Жалься, Боже, Украiни,

Що не вкупi мае сини!

Єден живе iз погани,

Кличе: «Сюди, Отамани!

Ідiм Матки ратовати,

Не даймо ей погибати!»

Другий Ляхам за грош служить,

По Вкраiнi i той тужить:

«Мати моя старенькая!

Чом ти вельми слабенькая?

Розно тебе розшарпали,

Гди аж по Днiпр Туркам дали.

Все то фортель, щоб слабiла

І аж вкiнець сил не мiла!»

Третiй Москвi юж голдуе

І ей вiрно услугуе.

Той на Матку нарiкае

І недолю проклинае:

«Лiпше було не родити,

Нiжли в таких бiдах жити!»

Од всiх сторон ворогують,

Огнем-мечем руiнують,

Од всiх не маш зичливости,

Анi слушноi учтивости:

Мужиками називають,

А подданством дорiкають.

«Чом ти братов не учила,

Чом од себе iх пустила?

Лiпше було пробувати

Вкупi лихо одбувати!»

Я сам, бiдний, не здолаю,

Хiба тiльки заволаю:

«Ей, Панове Єнерали,

Чому ж есьте так оспалi!

І ви, Панство Полковники,

Без жадноi полiтики,

Озмiтеся всi за руки,

Не допустiть горкой муки

Матцi своiй больш терпiти!

Нуте врагов, нуте бити!

Самопали набивайте,

Острих шабель добувайте,

А за вiру хоч умрiте

І вольностей боронiте!

Нехай вiчна буде слава,

Же през шаблi маем права!»

Чи винна в тому «одвiчна украiнська ментальнiсть» (на яку вже звикли списувати наслiдки своiх недолугих дiй пройдисвiти й крутii всiх мастей в украiнському полiтикумi минулого й сьогодення), чи щось iнше, але слова Івана Степановича Мазепи звучать на диво актуально й сьогоднi – як i триста рокiв тому.

Мазепа вбачав основну бiду украiнського суспiльства у розбратi, недостатнiй внутрiшньонацiональнiй солiдарностi. Наслiдком цього було виникнення так званих орiентацiй доби Руiни – турецько-татарськоi, польськоi, московськоi.