Листи до Феліції (1912)

Але при бажаннi даючи тим самим iншим стороннiм величезну втiху.

Щодо народного театру я говорив без жодноi iронii, можливо, з усмiшкою, але це люблячи. Пам’ятаю, я – як менi зараз видаеться, перед силою-силенною народу – перед якоюсь виставою говорив навiть коротке вступне слово, пiсля чого Льовi грав, спiвав i щось декламував[32 - Єврейський тематичний вечiр, про який тут мовить Кафка, вiдбувся 18 лютого 1912 року у параднiй залi еврейськоi ратушi у Празi. У «Щоденниках» вiд 13 лютого читаемо: «Починаю писати конферанс до доповiдей Льовi.

Це вже на недiлю, на вiсiмнадцяте» (Кафка Ф. Щоденники. – К., 2000. – С. 133). Там само див. запис вiд 25 лютого 1912 р.]. На жаль, грошви вiд цiеi сили-силенноi народу набралася аж нiяк не сила. Про берлiнськi гастролi менi вiдомо не бiльше того, що я написав учора, бо в iншому останньому листi Льовi повно лише скарг i нарiкань. Зокрема i як би скарга мимохiдь на те, що в Берлiнi по буднях нiчого не заробиш, – докiр, який я не маю права приховувати вiд берлiнки. Взагалi ж Льовi, якщо дати йому розвернутися, людина воiстину нестримно захоплена, «полум’яний еврей», як кажуть на сходi. Зараз, правда, вiн, з рiзних причин, розповiдати про якi занадто довго, хоча аж нiяк не нудно, над усяку мiру нещасливий, а найгiрше – я не знаю, як i чим можна йому допомогти.

Моi недiльнi очiкування Вашого листа легко пояснити, адже я сходив на службу подивитися пошту, але тодi я ще не був засмучений i перебирав конверти не в очiкуваннi, а радше в задумi.

Моя домашня адреса – Нiкласштрассе, 36[33 - Тепер – Паризька, одна з центральних празьких вулиць.]. Але яка, дозвольте запитати, адреса у Вас? На зворотi Ваших конвертiв я вичитав уже три рiзнi адреси, значить, правильна таки № 29? Вам не надто тяжко отримувати рекомендованi листи? Я шлю Вам iх не просто через нервовiсть, хоча помiж iншого i з цiеi причини, а тому, що менi здаеться, нiби такий лист потрапляе до Вас у руки певнiше, без недбалих затримок сумно мандрованих звичайних листiв, i перед очима у мене при цьому витягнута рука хвацького берлiнського листоношi, який впиратиме вам листа навiть силою, коли Ви раптом надумаете чинити опiр. Але коли сам залежний, жодних помiчникiв не вистачить… – Бувайте здоровi! Гордий тим, що в цьому листi жодноi скарги, як не солодко Вам поплакатися.

    Ваш Франц К.

7.11.