Листи до Феліції (1912)

Зараз, перечитуючи Ваш лист, раптом з подивом зрозумiв, що зовсiм нiчого не знаю про Ваше колишне життя, думкою встиг тiльки вихопити iз заростей плюща Ваше личко маленькоi дiвчинки, що задумливо дивиться на поля довкола. І майже немае iншого засобу дiзнатися бiльше, нiж можливо дiзнатися з написаного. Не вiрте нiчому iншому! Ви вважаете мене нестерпним, якби я надумав до Вас приiхати. Пам’ятайте, яким я був по дорозi в готель, – ось такий я i е.

Мiй триб життя, за допомогою якого, втiм, менi вдалося вилiкувати шлунок, здався б Вам безглуздим i нестерпним. Подекуди пiд час моiх вечiрнiх трапез батьковi доводилося ховати обличчя за газетою, перш нiж вiн зумiв до них звикнути[34 - Батько Кафки, рiзниченко, не розумiв вегетарiанського способу життя свого сина.]. Та й одягаюся я ось уже кiлька рокiв нехарно. Один i той же костюм вiрою i правдою служить менi на роботi й на вулицi, вдома за письмовим столом i навiть взимку i влiтку. Вiд холодiв я загартувався чи не краще за дерев’яний оцупок, але навiть це, напевно, ще не привiд, щоб одягатись, як я, тобто, наприклад, ходити аж до листопада без плаща або пальта, являючи у своему лiтньому костюмi та лiтньому ж капелюсi видовище майже блазнiвське серед закутаних перехожих, принципово не надягати жилетку (я винахiдник безжилетковоi моди), не кажучи вже про деякi iншi дивнi особливостi моеi спiдньоi одежi, що ii я тут поминаю. Уявляю, як би Ви злякалися, спiткавши бiля церкви, яку я так добре собi уявляю на початку Вашоi вулицi, такого чолов’ягу! Моему трибовi життя е кiлька (окрiм того, що я, вiдколи його проваджу, став незрiвнянно здоровiшим, нiж ранiше) пояснень, але жодне з них Ви не вважаете переконливим, надто тому, що все, що в ньому може бути здорового (а я, звичайно ж, ще й не курю, не п’ю нi алкоголю, нi кави, нi чаю, та й шоколад – зiзнаюся, викриваючи минулою датою свое легкодухе замовчування, загалом теж не iм), я з лишком перекриваю браком сну. Однак, найдорожча мадемуазель Фелiцiе, це не привiд, щоб остаточно махнути на мене рукою, так само як i намагатися мене в цих речах виправити, – краще просто по-дружньому мене терпiти, але на великiй вiдстанi.