На нашем сайте вы можете читать онлайн «Щоденники 1913–1923 рр.». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Щоденники 1913–1923 рр.

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
Краткое содержание книги Щоденники 1913–1923 рр., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Щоденники 1913–1923 рр.. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франц Кафка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Франц Кафка (1883—1924) – знаменитий австрійський письменник, більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка».
Самотність і відчуженість, які письменник відчував у своєму житті, можливо, й змусили його писати щоденник. Кафка розпочав його 1910 року і вів – іноді з тривалими перервами – до 1923-го.
У щоденникових записах, зроблених Францом Кафкою у 1913—1923 роках, містяться роздуми про самогубство й нерозуміння з боку рідних і близьких; про ненависну, стомливу службу, яка дає засоби до існування й водночас виснажує його; про початок Першої світової війни і про загальну мобілізацію. Також у щоденнику Кафка занотовує свої літературні задуми й початки оповідань, що спадають йому на думку, спостереження, в яких чітко проступає туга з приводу поразок Австрії і прозирає чорна безодня відчаю дуже самотньої людини.
Щоденники 1913–1923 рр. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Щоденники 1913–1923 рр. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
У вiдповiдь вiн почув – i мимоволi аж усмiхнувся такiй безглуздiй пропозицii, – що для колишнiх постояльцiв готелю, але тiльки для них, приготовано чудовi кiмнати в приватних квартирах, Лiмановi досить лише наказати, i його вiдразу туди вiдведуть, це зовсiм неподалiк, вiн не втратить часу, а плата, позаяк iдеться про люб’язнiсть, але водночас усе ж таки й про замiну, надзвичайно низька, хоч iжу готують за вiденськими рецептами, i вона, мабуть, iще смачнiша, а обслуговують iще дбайливiше, нiж у колишньому готелi «Кiнгстон», рiвень якого у певному вiдношеннi був усе ж таки не належний.
– Дякую, – сказав Лiман, – сiдаючи до карети. – Я пробуду в Константинополi всього п’ять днiв, на такий час я не влаштовуватимусь у приватнiй квартирi, нi, я поiду до якогось готелю. Але на другий рiк, коли я приiду знов i ваш готель вiдбудують, я зупинюся запевно тiльки у вас. Дозвольте! – Лiман хотiв був причинити дверцята, але за iхню клямку вже схопився представник готелю.
– Пане! – благально промовив вiн i звiв погляд на Лiмана.
– Вiдпустiть! – гримнув Лiман, поторгав дверцята й наказав вiзниковi: – До готелю «Рояль»!
Та чи то вiзник його не зрозумiв, чи то вiн чекав, поки дверцята причиняться, принаймнi чоловiк сидiв на передку, мов статуя. А представник готелю й не думав вiдпускати дверцят, вiн навiть енергiйно закивав головою одному зi своiх колег, щоб той поворушився й допомiг йому. Особливо вiн сподiвався на одну дiвчину й раз у раз гукав:
– Фiнi! Ну ж бо, Фiнi! Де та Фiнi?
Люди, що досi виглядали з вiкон i дверей, пооберталися всередину будинку, почали безладно кричати, видно було, як вони забiгали повз вiкна, – всi шукали Фiнi.
Лiман мiг би, мабуть, одним штурханом вiдкинути вiд дверцят чоловiка, який не давав йому рушити i якому, очевидно, тiльки голод додавав хоробростi отак поводитись – це розумiв i сам чоловiк i навiть не важився поглянути на Лiмана, – але Лiман у своiх поiздках набрався достатньо сумного досвiду й знав, як важливо в чужому краю, хай би як ти мав рацiю, уникати зайвоi уваги до себе, тому спокiйно знову вийшов з карети, не зважаючи поки на чоловiка, що судомно тримався за дверцята, ступив до вiзника, ще раз чiтко повторив свiй наказ, якнайшвидше iхати звiдси, тодi повернувся до чоловiка бiля дверцят, узяв його руку нiбито звичайним рухом, але нишком стис ii в зап’ястку так, що чоловiк iз криком «Фiнi!», – це був наказ i вираз болю водночас, – мало не пiдскочив i розтис пальцi на клямцi.








