Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857

Киiв

Коханий земляче!

Спасибi за книжечку – «Тризну». Дещо в iй промовляе до самого серця. Ще жду «Гамалii», «Кобзаря» i «Гайдамак». Де хоч бери, а не пришлеш, то й на очi мiнi не показуйсь. Ой як же я зрадiв, довiдавшись з твоеi суплiки, що ти не мариш дармо часу у тiй Петровiй бурсi! Нехай тобi, приятелю, Господь помагае на все добре, а об менi будь певен, що вже я не грiтимусь даром коло твого куреня; чи дровець, то й дровець принесу; чи пшона на кашу, то й пшона придбаю; сказано – що Бог послав! Аже ж недурно ведеться помiж людьми та гуторка, що колись Бог посаджав людей кругом ваганка з кашею, да й подавав такii ложки, що держа[л]но довше руки (а треба за самий кiнець держати); то премудрий Салимiн i сказав: «Будете, – каже, – ви всi голоднi, як кожен об собi тiльки промишлятиме; а годуйте один одного сими ложками, то не загинете з голоду».

[12 - Се вже опiсля перевернули його старосвiтську гуторку на запорожцiв, що буцiм iх так годувала матушка.] Розумнi були стародавнi люде! Багацько в iх було таких приказок, що буцiм так собi, витребенька, а розмiзкуй лиш, до чого воно йде, так ой, ой, ой! Отак же й нам, що взялись протирать очi своiм землякам, треба один одному пособляти, один одному радити; а то не буде добра з нашого писання. І латини добре знали, що робиться од конкордii,[13 - Згоди.] а що од дискордii; да й батько козацький, старий Хмельницький, не згiрше того латиша Саллюстiя промовив, умираючи:

«Тим i сталась, каже, страшенная козацькая сила, Що у вас, панове молодцi, була воля й дума едина!».

Тепер не така вже година настала, щоб брязкотать шаблюками. Ляхiв i татарву мов дiдько злизав, усе втихомирилось; прийшла пора поорудовать ще головою. Нуте ж, робiть усе так, щоб i Богу була хвала зате, що дав нам розум, i людям темним було видно кругом, як од свiчки, що стоiть на високому лiхтарi. Не протiв чого ж то й читаеться в Євангелii: «Тако да просветится свет Ваш пред человеки, яко да видят ваша добрая дела и прославят Отца вашего, иже на небесех».

Їду знов на три мiсяцi на Вкраiну. Присилайте Вашi картинки в Чигирин з надписом: «Михаилу Грабовскому». Я в його буду, i вiн знатиме, куди мiнi iх переслать, да розтолкуйте мiнi хорошенько, що i як Ви хочете робить; а то не второпаю, що для Вас компоновати. Бувайте ж здоровi!

Щирий земляк

П. Кулiш.

Рука власна.

«Р. Б. 1844,

Іюня 5 дня,

зъ Кiева».

Їду через три днi.

41. Т. Г. Шевченка до В. М. Репнiноi

8–10 червня 1844. С.