Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Тiлько й бiда, то старий упрямий Днiпро все потрохи бере щовесни тiеi землi, так що, може, годiв за 20–30, як не одверне, то i зовсiм забере той грунт…

…Чоловiк ти письменний; дiло твое таке, що, живучи над Днiпром на самотi тiлько з жiнкою, часом, може, треба б похвалиться жiнцi, що оце менi прийшла така i така думка, то оце я так написав, та й прочитать iй. Що ж вона тобi скаже?.. Тодi твоя нудьга ще побiльшае, та вже тодi хоч сядь та й плач: нiхто нiчого не поможе. Або як дасть Бог дiточок, хто ж iм стежку покаже?.

. Насунувши тобi таку увагу, я жду, що ти скажеш, i як воно по-твойому?..

360. Д. С. Каменецького до Т. Г. Шевченка

5 грудня 1859. С.-Петербург

Будьте ласкавi, Тарас Григорович, заходiться читать отсю коректуру. Да завтра i повернiть, щоб завтра виправить i до цензора послать ми успiли, а в понедiлок або у вiвторок i заходимось печатать. Як прочитаете, то i пришлiть iз хлопцем Михайла Матвiйовича в типографiю.

Щиро прихильний до Вашоi милостi

Данило Каменецький.

5 декабря 1850.

N. B. Поправляйте пером i чистенько, щоб прочитать можно цензоровi.

361. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка

7 грудня 1859. С.-Петербург

7 декабря.

Не було в куми i запаски, аж глядь – кума у плахтi похожае. То так оце i з твоiми письмами сталося: вчора одно, а сьогоднi друге. Спасибi тобi, мiй рiдний брате! мiй друже единий! за твою турбацiю. Вольський менi пише – тепер зробить нiчого не можна. Пек йому, тому шепотинниковi Парчевському, може, той клапоть од нас не втече.

А поки що торгуйся якмога з Понятовським через того старого економа. У Киевi у мене нема нiкого такого, щоб хто добре знав Понятовського; пошукаю, чи не найду тут. Багатих усюди знають. Ще ось що: напиши менi, чи багато там землi у тiй Забарi? Яка вона? Чи можна буде садочок розвести? Та ще щоб справдi сердитий Днiпро не пошкодив? Розпитайся гарненько. До Чижова я завтра сам напишу або попрошу його великого приятеля Галагана: йому вiн щирiше скаже, як менi.

Тепер о Харитi. Твоя порада добра. Спасибi тобi. Та тiлько забув ось що, а ти це добре знаеш: я по плотi i духу син i рiдний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поеднать з собачою панською кров’ю? Та й що та панночка одукована робитиме в моiй мужицькiй хатi? З нудьги пропаде та й менi укоротить недовгого вiку. Так-то, брате мiй! друже мiй единий!

Харита менi подобалася, хоч я ii й назирки бачив.