Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Нехай ще сестра Ярина подивиться на неi, та що вона скаже, то так воно й буде. Мати всюди неоднакова мати. Коли розумна та щира, то й дiти вийдуть в люде, хоч попiдтинню; а хоч i одукована, та без розуму, без серця, то й дiти виростуть, як те ледащо в шинку.

У тебе, здаеться, годуеться кабан в сажi. Я бачив, як Харита йому iсти носила, i ти, певно, заколеш його к святкам, то пришли менi по почтi 20 фунтiв ковбас. Бо я лучче тричi в нiмця пострижусь i всю Пилиповку буду м’ясо iсти, як матиму нiмецькими ковбасами розговляться.

Та щоб ковбаси були такi самi, як ми з тобою iли на меду у Гната Бондаренка, пiд яблунею сидячи. Нагадай лиш добре. Та якби до ковбас та ще й сала додать, то воно б дуже добре було! На се добре дiло посилаю тобi 10 карбованцiв; решт оддай сестрi Яринi.

К новому року вийдуть печатнi моi сочинения (не всi). Я через тебе пошлю чотири книжки Алексiю Івановичу Хропалю, то тодi вiн тобi й скаже, як i що робить, а до того я й йому напишу.

Ще ось що: спасибi тобi, що ти зовеш на пораду i на розглядини сестру Ярину.

Що ж вона побачить? Те, що й я бачив: Хариту та й бiльш нiчого! А якби твоя жiнка, а моя сестра, сказала слово, то це б було до ладу. Попроси ii – нехай скаже, нехай порадиться.

А поки що буде, нехай Бог шле добре здоров’я i жiнцi, i дiткам твоiм. Оставайся здоровий, та швидше пиши до мене, до твого iскреннього друга i брата Т. Шевченка.

О людськiй волi я розпитував; але нiхто нiчого не знае, коли, як i що з того буде.

А дубового i ясинового дерева треба купить i вирубать, нехай собi лежить та сохне, поки що буде.

362. П. Ф. Симиренка до Т. Г. Шевченка

11 грудня 1859. Городище

Милостивый государь,

Тарас Григорович!

Большое спасибо Вам за Ваше письмо и еще большее за то, что Вы не забыли нас и обратились к нам по делу издания Ваших песней.

С этою почтою я послал письмо в Москву Савве Димитриевичу Пурлевскому и просил его выслать Вам 1100 рублей. По выходе книг прошу Вас отослать их на 1100 руб.

в Москву Савве Димитриевичу, а он пришлет их нам сюда, и мы с Вами расквитаемся.

Кондрат Михайлович действительно чувствует себя лучше после поездки в Воронеж. Сахарное дело у нас действительно в разгаре, и дела много, а все-таки я нашел минуту написать Вам; но не думайте, что я так занят, что и папиросы некогда выкурить. Мы все часто вспоминаем Ваше пребывание у нас и душевно желали бы еще пользоваться Вашим обществом.