Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Сказав йому, щоб ходив до нас, як приiздитимуть (бо вони верст 25 од города стоять), дав йому карбованцiв з десяток на обiхiдку, поставив у синiв гостювати. Пiсля того Петро навiдуеться до синiв в городi, бо я бiльше живу в хуторi.

Якщо письмо мое Єленевим не получено i до тебе не прислано, то я писав там ось що: дякував i тепер дуже дякую за твое поличчя, возив я його в Одесу, там обробив у рамця i показовав всякому, хто не цураеться нашоi мови. Бачив, як тебе, мiй друже единий! украiнцi дуже люблять i радуються, що ти жив еси.

Приiхавши додому, застав твое письмо i «Москалеву криницю», дуже дякую тобi за неi, добре написав! Список з неi послав я в Москву старому Щепi, та й писав йому: «Гляди, кажу, Старий! До тебе з того свiта Тарас буде». А старий пише, що тебе не було й чутки немае, а за «Москалеву криницю» дякуе i не надякуеться.

Ти, брате Тарасе Григоровичу, тепер в Пiтерi позбиравши таке, як «Москалева криниця», «Чернець», «Майський вечiр», i проче що, та й тиснув би в друкарнi, нехай iдуть на свiт Божий, а якщо сам не схочеш хлопоту, то чи не вiзьметься пан Кулiш, вiн, видно, парняга добрий, я його «Записки украiнськi» маю й читаю – не начитаюсь.

Кланяйся од мене Гулаковi, якщо здрастуе, i Елькановi, якщо живий. – Та той не вмре нiколи. – Чи не бачився з Порохнею? Де живе, можна взнать в бывшому Департаменте военних поселений, теперь Главное управление иррегулярными войсками.

Будь здоров! Щасливий i багатий, та напиши, де ти обрiтаешся i що тепер робиш?

А я твiй довiку

покiрний слуга

Якiв Кухаренко.

Жiнка моя стара i дiтвора, хто зна, хто й не зна тебе, усi кланяються.

272. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

22 лютого 1858. Нижнiй Новгород

22 февраля.

19 февраля вернувся Шрейдерс iз Петербурга, привiз менi Беранже Курочкiна, четыре экземпляра нерукотворенного образа i твое братне сердечное писание. Спасибi тобi, друже мiй единий, за все i за вся. Добре еси зробив, що заказав 50 штук помянутого образа, нехай поки що земляки дивляться хоть на сей облик бородатого недобитого кобзаря свого.

Думаю на тiм тижнi покинуть оцей поганий Нижнiй. Поiду аж пiд Москву в гостi до мого старого батька – до М. С. Щепкiна, та в його до весни пробуду. А весною, як не буде менi якоi ради з тими поганими столицями, то чкурну в Харьков або в Киев, а може, й дальше, як Бог поможе. Дожидаю Овсянникова с чемоданом, а то б я вже давно виiхав. Чи здорова графиня Н[астасия] И[вановна], поцелуй ii за мене.