У вогні плавильника.Золото

У вогнi плавильника.Золото

Ганна Гороженко

Анна Корецька та Софiя Ружинська – жiнки енергiйнi, сильнi й заможнi. Вони тримають у своiх тендiтних руках i власну долю, i власнi можливостi, i власнi статки. Вiдомо, що поведiнка русинських аристократок вирiзняла iх з-помiж представниць iнших народiв Європи: панi на украiнських теренах мали набагато бiльшi свободи i права, якi гарантував iм Литовський статут. Однак вони ще й роздiляли обов’язки порiвну iз чоловiком, а часто виступали i чiльницями роду. Але героiнi цього роману живуть не лише повинностями чи господарськими турботами, найголовнiша iхня рушiйна сила – сильнi почуття.

Часом вони навiть сильнiшi понад усе. Тож перед читачем новий «раунд» протистояння двох енергiйних жiнок i… новi пригоди у дусi романiв славнозвiсного Дюма. Хоча, гадаемо, великому французовi i на думку не могли спасти такi пристрастi, дуелi i… справжне рукотворне ЗОЛОТО.

Ганна Гороженко

У вогнi плавильника. Золото

© Ганна Гороженко, 2021

© М.

С. Мендор, художне оформлення, 2021

Частина I

А зараз заведу я тебе в печеру таемничоi матерii i покажу тобi скарби Шелемii, тобто досконалостi камiння. Приходь i поглянь!

    Еш Мецареф, гл. 2

Роздiл I

Киiв гомонiв. Подiльський люд веселився на торговищi. Третя недiля вiд Великодня – на мироносиць – нарештi принесла тепло. Торговки скинули темнi шуби i пiдставили поглядам своi пишнi форми, затягнутi у яскравi корсети. Гучно заохочували вони до свого краму покупцiв iз набитими кошелями, яких можна було вiдрiзнити вiд решти за великими напiвпорожнiми кошиками.

Пани та заможнi селяни поважно проходжали у високих шапках рiзноманiтних форм, зчiплялись поглядами, але поводились пристойно – бо був лише ранок. Дехто з них прийшов на торговище, аби похизуватись новою зброею, придбаною на зимових ярмарках у Дубнi чи Львовi. А дехто був лише у передчуттi придбань – бо й до киiвського ярмарку недалеко. Вiрменськi купцi зi Сходу неодмiнно привезуть щось цiнне, а нiмцi щось модне.

В червонiй оксамитовiй спiдницi iз бiлими як снiг пiдспiдничками, що торкались самоi брукiвки, прошелестiла княгиня Корецька. На талii ii чорного корсажу блискотiв золотом та емалями крихiтний нiж. Оточена гуртом своiх козакiв княгиня впевнено йшла торговищем, у кiнцi ii вельможного почту – служницi iз кошиками для покупок.

– Де це бачено, удова, а червону спiдницю натягнула? – прошепотiла одна торговка iншiй.