Моє життя та праця

Важкi паровi машини та трактори не могли мене вже нiчому навчити, i менi не хотiлося гаяти час на роботу, яка нiчого не дае. Кiлькома роками ранiше, в часи мого учнiвства, я прочитав в одному англiйському журналi про «тихий газовий двигун», який якраз з’явився в Англii. Гадаю, що то був двигун Отто. Вiн дiяв зi свiтильним газом i мав один великий цилiндр, тому передача була нерiвномiрною та вимагала надзвичайно важкого махового колеса. Що стосуеться ваги, то на фунт металу додавалося набагато менше роботи, нiж iз паровою машиною, i це, здавалося, робило застосування свiтильного газу для екiпажiв узагалi неможливим.

Я зацiкавився двигуном лише як машиною в принципi. Стежив за його розвитком в англiйських та американських журналах, якi опинялися у нашiй майстернi, особливо цiкавився кожним аргументом на користь замiни свiтильного газу iншим газом – отриманим iз парiв газолiну. Ідея газового двигуна була аж нiяк не новою, але тут сталася перша серйозна спроба винести цей продукт на ринок. Його зустрiли швидше з цiкавiстю, нiж iз захопленням, i менi не згадати нiкого, хто вважав би, що двигун внутрiшнього згоряння може мати подальше поширення. Всi розумнi люди беззаперечно доводили, що такий двигун не може конкурувати з паровою машиною. Вони не мали нi найменшого припущення про те, що колись вiн завоюе собi мiсце пiд сонцем. Усi мудрi та досвiдченi люди, що завжди точно знають, чому не можна зробити те-то i те-то, адже бачать усi межi та завади, – скептично ставилися до того двигуна. Тому я нiколи не беру на службу вузькопрофiльних фахiвцiв. Якби я хотiв знищити конкурентiв нечесними засобом, то порадив би iм саме таких фахiвцiв. Отримавши масу «розумних» порад, моi конкуренти не могли б i приступити до роботи…

Мене цiкавив газовий двигун, тому я стежив за його розвитком. Але я робив це, винятково з цiкавостi, приблизно до 1885-го чи 1886 року, коли вiдмовився вiд паровоi машини як двигуна для вiзка, якого хотiв якось збудувати, i був змушений шукати новоi рушiйноi сили.

1885-го я лагодив двигун Отто в «Іггл Айрон Воркс» у Детройтi. В усьому мiстi не було нiкого, хто знав би, як це робити достеменно. Подейкували, що я можу це зробити, i, хоча досi нiколи не мав справи з двигунами Отто, я взявся за роботу i щасливо ii скiнчив. Так я отримав можливiсть вивчити новий двигун iз перших рук i 1887 року сконструював собi модель за наявним у мене чотиритактним взiрцем лише для того, щоб переконатися, чи правильно я збагнув принцип.