Моє життя та праця

Одним словом, продукт, либонь, виготовлявся не заради тих послуг, якi вiн надавав публiцi, але лише для того, щоб заробити бiльше грошей. Чи задовольняв вiн покупця, виглядало вже несуттевою справою. Досить було його позбутися. На невдоволеного покупця витрiщалися не як на людину, довiрою якоi зловживали, а як на вельми набридливу персону, або як на об’ект експлуатацii, з якого можна знову вичавити грошi, доводячи до ладу роботу, яку iз самого початку треба виконувати як годиться. Так, наприклад, дуже мало цiкавилися подальшою долею автомобiля пiсля продажу: скiльки бензину вiн витрачав на одну милю, якою була його реальна потужнiсть.

Якщо вiн не годився, i вимагав замiнити окремi запчастини, тим було гiрше для власника. Вважали за можливе продавати окремi запчастини якнайдорожче, виходячи з теорii, що конкретна особа, купивши автомобiль цiлком, мусить мати запчастини за будь-яку цiну, тому готова добряче переплатити за них.

На мою думку, автомобiльна промисловiсть працювала не на доброчесних пiдставах, не кажучи вже про те, що можна було б назвати науковою основою, однак у нiй усе було не гiрше, нiж в iнших галузях промисловостi.

То зародилась, як вiдомо, епоха великого грюндерства.[1 - Епоха грюндерства – перiод в економiчному розвитку Нiмеччини й Австро-Угорщини в XIX ст. аж до економiчноi кризи 1873 року, коли Центральну Європу охопила iндустрiалiзацiя.] Фiнансисти, що дотепер спекулювали винятково на залiзницях, захопили нинi й усю промисловiсть. Тодi, як i тепер, я виходив iз принципу, що цiна, прибуток i взагалi всi фiнансовi питання врегульовуються самi собою, якщо виробник справдi добре працюе, i що виробництво потрiбно починати спочатку в малих обсягах i лише поступово розширювати за допомогою власного прибутку. Якщо прибутку немае, то для власника це ознака того, що вiн даремно гае час i не придатний для цiеi справи. Досi я не бачив потреби змiнювати своi погляди, але дуже скоро з’ясував, що вельми проста формула «роби пристойно роботу, i вона дасть зиск» у сучасному дiловому життi вважаеться застарiлою. План, за яким усi працювали частiше, полягав у тому, щоб розпочати з максимальним капiталом, а потiм продати якомога бiльше акцiй та облiгацiй. Те, що залишалося пiсля продажу акцiй i за вирахуванням витрат на посередництво, вельми неохоче повертали в бiзнес на його розширення. Доброю справою вважалося те, що давало можливiсть поширити за високим курсом велику кiлькiсть паiв та облiгацiй. Акцii й облiгацii – ось що було важливо, а не робота.