Моє життя та праця

Продаж автомобiля означае до того ж певну рекомендацiю. Якщо екiпаж погано служить покупцевi, то для виробника було б краще, якби вiн нiколи не мав такоi рекомендацii, адже в цьому випадку вiн отримав найменш вигiдну рекламу з усiх – невдоволеного покупця. У дитячi роки автомобiля продаж розглядався як справа, коли покупець мав радити собi сам, – такою була короткозора точка зору комiсiонерiв. Вони отримують за своi продажi лише вiдсотки, i вiд них не можна вимагати, щоб вони особливо турбувалися про покупця, з якого вже нiчого не можна отримати.

Однак саме в цьому аспектi ми запровадили новинку, яка найбiльше свiдчила на користь автомобiля Форда. Вже самi цiна й якiсть могли забезпечити йому певний i навiть непоганий збут, але ми пiшли ще далi. Хто придбав наш автомобiль, мав у моiх очах право на постiйне користування ним. Тому, коли щось ламалося, ми були зацiкавленi в тому, щоб екiпаж знову якнайшвидше був придатним до вжитку. Цей принцип послуги був вирiшальним для успiху Форда. Для бiльшостi дорожчих автомобiлiв того часу не iснувало жодних ремонтних сервiсiв. Коли щось ламалося, доводилося звертатися в мiсцеву ремонтну майстерню, хоча, якщо чесно, варто було б звернутися до виробника. Щастя для власника, якщо хозяiн майстернi мав пристойний вибiр запасних частин на своему складi, хоча багато екiпажiв i зовсiм не мали замiнних частин. Однак якщо господар майстернi був далекоглядним, проте не мав достатньоi обiзнаностi в автомобiльнiй справi та надмiрного дiлового чуття, то навiть невелика поломка могла призвести до простою автомобiля на цiлi тижнi й до величезних рахункiв, якi неодмiнно доведеться оплатити, щоб отримати свiй екiпаж назад. Ремонт автомобiля був якийсь час найбiльшою небезпекою для автомобiльноi промисловостi. Навiть у 1910—1911 рр. кожен власник автомобiля вважався заможною людиною, яку варто притиснути. Ми зустрiлися з таким станом справ iз самого початку. Ми не могли дозволити, щоб наш збут осоромився через дурнуватих розбiйникiв.

Але я знову забiг у своему викладi на цiлi роки наперед.

Хотiв лише сказати, що перевага фiнансових iнтересiв утрачала принцип служiння, затим що весь iнтерес спрямований на миттевий зиск. Якщо головна мета полягае в тому, щоб заробити певну суму грошей, то мають настати особливо щасливi обставини або ж виявитися певний надлишок коштiв для корисноi роботи, який дозволив би i трудовому виробниковi грати свою роль, щоб справа завтрашнього дня не було принесена в жертву сьогоднiшньому долару.