Моє життя та праця

Це його особиста справа, нiкого не стосуеться, але вiн не повинен виголошувати претензii, якщо хтось iнший, примноживши своi кiнськi сили, заробить бiльше та досягне успiху. Неробство i праця дають рiзнi результати. Хто прагне спокою i створюе собi дозвiлля, не мае пiдстав скаржитися. Вiн не може одночасно й лiкуватися й пожинати плоди роботи.

Загалом моi найважливiшi висновки з досвiду того року, доповненi спостереженнями наступних рокiв, можна звести до наступного:

1) Замiсть роботи на перший план виносяться фiнанси, що загрожуе роботi гальмуванням та применшуе значення наполегливоi працi.

2) Переважна турбота про грошi, а не про роботу, тягне за собою страх невдачi, цей страх гальмуе правильний пiдхiд до справи, викликае застереження перед конкуренцiею, змушуе остерiгатися змiни методiв виробництва, переживати за кожен крок, який вносить змiни у стан справ.

3) Кожному, хто мислить насамперед про наполегливу працю, про найкраще виконання своеi роботи, вiдкритий шлях до успiху.

Роздiл III. Справжнiй бiзнес починаеться…

У маленькiй цеглянiй коморi на Парковiй площi, 81 менi випала добра нагода розробити план i методологiю виробництва нового автомобiля. Але навiть коли менi вдалося створити органiзацiю цiлком у моему смаку – створити пiдприемство, яке визначило основним принципом своеi дiяльностi високу якiсть виробiв i задоволення запитiв публiки, то i тодi я ясно бачив, що наразi залишаться актуальними головоломнi методи виробництва, що немислимо створити першокласний автомобiль, який виправдовуе свою вартiсть.

Будь-хто знае, що одна i та ж рiч удруге вдаеться краще, нiж уперше. Не знаю, чому промисловiсть того часу не зважала на цей основний принцип. Виробники немов квапилися випустити на ринок товар i не мали часу належним чином до цього пiдготуватися. Працювати «на замовлення» замiсть того, щоб випускати вироби серiями, либонь, звичка чи традицiя, успадкована нами вiд перiоду кустарно-ремiсничого виробництва. Спитайте сто людей, у якому виглядi вони хотiли б отримати конкретний предмет.

Вiсiмдесят iз них не зумiють вiдповiсти i вiддадуть це на розсуд виробника. П’ятнадцятеро будуть почуватися зобов’язаними щось бовкнути, i лише п’ятеро обгрунтують розумнi побажання та вимоги. Першi дев’яносто п’ять осiб, якi нiчого не тямлять, однак усвiдомлюють це, i тi, якi точно так само нiчого не петрають, але не зiзнаються в цьому – це i е справжнiй контингент покупцiв вашого товару.