Моє життя та праця

Сам Селден, який нещодавно помер, мав мало спiльного зi згаданим процесом, який затiяв трест, прагнучи за допомогою патенту домогтися монополii. Становище зводилося до наступного.

Джордж Селден заявив ще 1879 року патент на винахiд, охарактеризований такими словами: «спорудження простого, мiцного та дешевого вуличного локомотива, що мае невелику вагу, легко керованого i достатньо потужного, щоб долати середнi пiдйоми».

Ця заявка була законно зареестрована в департаментi привiлеiв пiд вiдповiдним вхiдним номером, поки 1895 року за нею не був виданий патент.

Багато механiкiв, зокрема й я, хто багато рокiв займалися проектуванням автомобiлiв, одного чудового дня з подивом дiзналися, що розробка самохiдного екiпажа була захищена патентом багато рокiв тому, хоча заявник патенту вказав лише iдею i нiчого не зробив у сенсi ii практичноi реалiзацii.

Предмет привiлею був охарактеризований у заявцi шiстьма абзацами, з яких жоден, на мою думку, не мiг претендувати на оригiнальнiсть навiть 1879 року. Департамент привiлеiв визнав такою, що заслуговуе видачi патенту, одну з комбiнацiй i видав на неi так званий комбiнацiйний патент, який визначае предмет привiлею таким чином:

Зчеплення:

а) вагону, забезпеченого рульовим механiзмом i рульовим колесом;

б) пiдiймального механiзму та передачi, що служить поступальному руху;

в) двигуна.

Такий опис не пасував нашим екiпажам. Я був переконаний, що мiй автомобiль не мае нiчого спiльного з iдеею Селдена. Але могутня група промисловцiв, яка виступала пiд iм’ям «законних виробникiв», бо вони працювали в злагодi з власником патенту, порушила проти нас процес, як тiльки наша фiрма стала вiдiгравати помiтну роль на автомобiльному ринку. Процес затягнувся. За його допомогою нас хотiли залякати та змусити вiдмовитися вiд своеi справи.

Ми зiбрали цiлi томи доказiв, i, нарештi, 15 вересня 1909-го вiдбувся генеральний бiй. Суд винiс вирок не на нашу користь. Негайно пiсля цього нашi супротивники розвинули пропаганду, що мала на метi застерегти наших майбутнiх покупцiв вiд купiвлi. Таку ж кампанiю вони провели ще ранiше, на початку процесу 1903 року, сподiваючись змусити нас скласти зброю.

Я нi на хвилину не втрачав упевненостi, що процес ми виграемо, адже знав, що ми маемо рацiю.