Моє життя та праця

Теперiшнiй порядок, незважаючи на його незграбнiсть, частi хиби та безлiч недолiкiв, мае ту перевагу, порiвняно з будь-яким iншим, що вiн функцiонуе. Без сумнiву, i теперiшнiй порядок поступово перейде в iнший, й iнший порядок також буде функцiонувати, але не стiльки сам по собi, як у залежностi вiд укладеного в нього людьми сенсу. Чи правильна наша система? Звiсно, неправильна, в тисячi випадкiв. Неоковирна? Авжеж! З точки зору права та розуму вона давно мала б завалитися, але вона тримаеться.

Господарський принцип – це праця.

Праця – це людська стихiя, яка повертае собi на користь плодоноснi пори року. Людська праця створила iз сезону жнив те, чим вiн став нинi. Економiчний принцип свiдчить: кожен iз нас працюе над матерiалом, який створений не нами й якого ми не можемо створити, над матерiалом, який дала нам природа.

Моральний принцип – це право людини на свою працю. Воно мае рiзнi форми вираження. Людина, яка заробила свiй хлiб, заробила i право на нього. Якщо iнша людина краде у неi цей хлiб, то краде бiльше, нiж хлiб, – краде священне людське право.

Якщо ми не в змозi виробляти, то не в змозi й володiти. Капiталiсти, що стали такими завдяки гендлярству грiшми, – тимчасове та неминуче зло. Вони можуть навiть виявитися не злом, якщо iхнi грошi знову вливаються у виробництво. Але якщо iхнi грошi спрямовуються на те, щоб ускладнювати розподiл, споруджувати бар’ери мiж споживачем i виробником, тодi вони справжнi шкiдники, чие iснування припиниться, як тiльки грошi виявляться краще пристосованими до трудових взаемин.

А це станеться тодi, коли всi усвiдомлять, що лише праця, власне робота, виводить на слушну дорогу до здоров’я, заможностi та щастя.

Немае пiдстав для того, щоб людина, яка бажае працювати, виявилася не в змозi працювати й отримувати повною мiрою плату за свою працю. Так само немае пiдстав для того, щоб людина, яка може працювати, але не хоче, не отримувала б також повною мiрою плату за це. За будь-яких обставин iй треба дати можливiсть отримати вiд суспiльства те, що вона сама дала суспiльству.

Якщо вона нiчого не дала суспiльству, то й нiчого не може вимагати вiд суспiльства. Нехай iй нададуть можливiсть померти з голоду. Стверджуючи, що кожен повинен мати бiльше, нiж вiн, власне, заслужив (винятково тому, що дехто отримуе бiльше, нiж йому належить по праву), ми далеко не пiдемо.

Не може бути твердження безглуздiшого та шкiдливiшого для людства, нiж те, що всi люди рiвнi. У природi немае двох цiлком iдентичних речей.